Лукас не впізнав цього чоловіка. Маска залишилася та сама, віскі і синдром запухання і далі, здавалося, визначали всю суть містера Ора, але як разюче змінилася його поведінка! На тій вечірці в Джуліуса, де Лукас вперше побачив Ора, це взагалі був не чоловік, а протоплазма, щось геть безвиразне, як кома в «Нью-Йорк таймсі». На ленчі в «Перигорі» — лакей у загадкової міс Суміти. В подорожі на Схід — вередливий і знахабнілий раб. Тепер перед Лукасом був дрібненький тиран, сп’янілий уже не вГд самого віскі, а й від влади над людьми і над їхніми душами, грубий, жорстокий, цинічний.
— Ви все пояснили, доктор Хантер? — недбало відмахнувшись на привітання Лукаса при їхньому першому каліфорнійському побаченні, спитав містер Ор.
— Я не потребую ніяких пояснень, — гордо заявив Лукас. — Єдине, що я просив би — щоб мені не заважали!
— Архімед! — зареготав Хантер. — Доктор Ор, нарешті ми купили собі Архімеда!
— Купили? — обурився Лукас. — Я нікому не продавався!
— А хто підписав угоду з фондом «Імансипейшн»?
— Йшлося про подорож на Схід.
— І?
— І наукову обробку привезених з подорожі матеріалів.
— Як ви вважаєте, скільки вже сотень доларів накрутив лічильник? — запихаючись сендвічем, знущався над Лукасовою необізнаністю Хантер. — А ще ж оренда котеджа професора Джонса, а додаткові витрати, зв’язані з користуванням університетським комп’ютером.
— Я не просив вас орендувати котедж! Мені досить було кімнати в гуртожиткові!
— І не забувайте про престиж нашого фонду. Ми не якісь там скнари. Котедж орендували на три роки з умовою пролонгації при потребі.
— На три роки? Хто вас просив? Ви хочете, щоб я сидів у вас на прив’язі цілі роки!
— Щоб відробити свою заборгованість фондові, вам доведеться сидіти тут до страшного суду! — знущався далі Хантер, заохочуваний байдужою мовчанкою містера Ора. — А три роки — що таке три роки? Коли група Уолстеттера працювала над проблемою розміщення ракетних баз і концепцією другого ядерного удару, то їй дали стільки часу, скільки було потрібно, і ніхто не квапив, не підганяв не встановлював строків. А це ж був не одноосібний містер Лукас, а ціла група висококваліфікованих вчених, і в їхньому розпорядженні були комп’ютери ІБМ 36 °C, Сігма 7С, ППД 1 °C, Юнівак 1108С, а також унікальний комп’ютер Іллінойського університету.
— Я нічого не розумію, — Лукас переводив погляд з Хантера на містера Ора, він ладен був просити пояснень і в Рене, яка металася по кімнатах, носячи, приносячи, підносячи цим двом так званим докторам все, що вони забажають. — По-моєму, ви, мов той Іуда, обрали гріх непростимий — зловживання довір’ям, а тепер ще й хвалитеся переді мною цим!
— Доктор Хантер, — прошарудів містер Ор, — ви говорите не по суті. Поясніть, за чим ми приїхали. Однозначно.
— Хіба я вам ще не сказав? Але ж я торочив вам про це, щойно переступивши поріг вашого котеджу.
— Ви проникли туди, мов злодій! — гукнув Лукас.
Містер Ор поворушився в кріслі, так ніби йому щось муляло.
— Містер Хантер не мав права цього робити, — пояснив він, — місіс Олсон теж скаржилася на містера Хантера. Ми однозначно зажадаємо від містера Хантера пояснень. А тепер прошу, містер Хантер.
— Про наш приїзд чи про мої дії? — не зрозумів Хантер.
— Мета приїзду. Однозначно.
— Я втомлююсь від балачок, — зітхнув Хантер. — Може б, нам спершу повечеряти?
Рене, яка тут, здається, була позбавлена права голосу, не стрималася.
— Доктор Хантер з’їв, мабуть, цілу дюжину хамбургерів. Воппер і подвійний воппер, фішмек, бурген-кінг, чізбургер, пакбургер з гірчицею, з кетчупом, з майонезом[58] — і після всього цього ще вечеря?
Містер Ор не поділяв її обурення.
— Ми не можемо допустити, щоб доктор Хантер однозначно помер од голоду, — благодушно поплямкав він, — прошу вас, місіс Олсон, поклопотатися щодо вечері. А також щось там попити…
Столик біля нього заставлений був пляшками, а йому ще хотілося «попити»!
Далі все потонуло в безладній балаканині, дурному реготі Хантера, багатозначному шавкотінні містера Ора. Кінчалося все співанням «K-K-K-Katy, beautiful Katy», і Рене повезла Лукаса до його котеджу.
— Ти там теж пила якусь гидоту, — сказав їй Лукас, — може, я поведу машину?
— Не важить! Однаково ж назад доведеться їхати мені самій. Адже ти не запросиш мене переночувати?
— Ти вгадала.
— Зберігаєш вірність своїй мільйонерці?
58
Хамбургери —