Містер Ор майже викрикував усе це, в ньому несподівано прорізався справжній людський голос, та Лукас був далекий від клопотів і переживань свого примусового супутника подорожі, він пробував уявити ту загадкову землю, до якої з тисячомильною швидкістю несли його американські реактивні мотори, і не міг уявити.
В літаках Лукас провів чи не більшу половину свого життя. Перельоти, очікування гри, радість від перемоги, гіркота поразок, але довго переживати шкідливо, спортсмен думає тільки про те, що буде, роздуми про минуле, як камінь за спиною, заважають жити, перешкоджають бути в добрій спортивній формі.
Тепер Лукас не був уже гравцем (хоч кожен з нас так чи інакше залишається ним усе життя), з молодечою безжурністю і засліпленням покінчено назавжди, і він міг, мовби сторонній спостерігач, розважливо й скептично вивчати те, що діється довкола.
У авіапасажирів своя психологія. Земля далеко. Там залишилися примітивні методи пересування, всі оті колеса, залізниці, машини, сталеві рейки, асфальтові шосе, вода, тисячолітній уповільнений ритм. А тут-оглушливий грюкіт авіалайнерів, повітря рветься, мов цупка парусина, аеропорти, міста і цілі материки б’ють в тверді груди «боїнгів», життя злетіло поза хмари, поза звуковий бар’єр, це вже й не життя, а метушня, безглузда гонитва, нові й нові зустрічі, конференції, симпозіуми, наради, промови, заяви, інтерв’ю, і все заради нових знайомств, запрошень, конференцій, змагання за престиж, за право виступити, за місце на видноті, за крісло головуючого, хтось знай сплачує видатки на цих дармоїдів, а діла — ніякого, тільки слова, слова, слова, пусті слова, пустоокі обличчя, пусте життя.
— Містер такий-то?
— Ми з вами, здається…
— Як же! Брюссель!
— А по-моєму, Неаполь.
— Може, Єрусалим?
Імпровізаційна манера. В словах, учинках, у житті. Життя-суцільна імпровізація. З квітки на квітку. Як метелики.
— Молодь адаптується до думки про наявність зброї масового знищення.
— Я б хотів мати шість рук, щоб обійняти тебе так, як ніхто не зможе обійняти!
— Доведеться нагадати, що я лечу на біологічний конгрес.
— Хіба від цього ти перестаєш бути жінкою?
— Просто мені відомо, що хребетні не можуть мати більше чотирьох кінцівок. Тільки в серафимів шість крил. Але то ж ангели.
— Ти забула про кентаврів! Біля такої жінки хочеться стати кентавром!
— Ідеологія партнерства…
— Динозаври загинули від різкої зміни клімату. Наш політичний клімат…
— Не забувайте, що від Владивостока до Австралії така сама відстань, як ї до Москви…
— Науці вже сьогодні доступно створити популяцію неагресивних людей…
— Сподіваюся, агресивних так само?
— Ціни на світовому ринку…
— Безпосередня доступність глобального вбивства…
— Програма психічного здоров’я…
— Це спрощує життя…
— Містер?
— Оо, прошу!..
Пан-Ам, «боїнг-747» рейс 314, стоянка в Римі надто коротка, щоб ви змогли помилуватися панорамами вічного міста, але до ваших послуг… Містер Ор не ждав обіцяних послуг на землі. Він знай покивував оцупкуватим пальцем тонконогим білявим стюардесам (синя уніформа, сині очі, підсинені повіки, від чого вони стають схожі на пташині) і мурмотів: «On the rocks»[21]. Коли б могли говорити мурашки, вони б мали голос містера Ора. Але стюардеси знали свою справу І могли почути навіть невимовлене. Вони так накачали містера Ора віскі, що той незабаром захропів і заслинився. Лукасові довелося розбудити його і подати паперову серветку.
— Щось ви підозріло не схожі на американця, містер Ор, — пожартував він.
Містер Ор вмить протверезився.
— Це однозначно образа!
— Але ж американці ніколи не сплять у літаках. Вони завжди працюють.
Містер Ор наставив на Лукаса свою засняділу, схожу на коров’яче вим’я фізіономію.
— Я однозначно не просто американець! Як сказав чоловік моєї молодшої тітки, я навіть схожий на президента Рузвельта! Але Рузвельт продався червоним, а мене вони не вскубуть ні з якого боку однозначно!
— Ми летимо до пірамід, — нагадав Лукас, — сподіваюся, там червоні вам не стануть загрожувати.
— Вони полюють на мене однозначно по всьому світі! Але ставлю на карту всі гроші чоловіка моєї старшої тітки, що вони мене на вскубуть! Як ти сказав — куди ми летимо?
— В Каїр. А там великі піраміди.
— Ми знайдемо гробницю, повну золота?
— Вчені не шукають золота.