— А, давній знайомий! — гукнув він, дійшовши до Густава Глюка, і по-дружньому тицьнув кулаком в його широкі груди.
Можна було чекати, що Глюк зрадіє чи, навпаки, його засмутить грубувата фамільярність начальника. Але в очах плавця майнув переляк…
А втім, Кан не помітив цього.
— Хто ви? — запитав він, спиняючись перед кремезним чоловіком з гладкою короткою шиєю і округлими плечима.
— Боцманмаат[18] Еріх Поппер, — поквапився доповісти Абст, що ні на крок не відставав од шефа.
— Де служили?
За плавця знову хотів відповісти Абст, але Кан жестом зупинив його.
— Кажіть, боцманмаат! — наказав він. — Мене цікавить, де вам прищепили любов до моря.
— Спочатку в Ваффен СС[19], потім на торпедних катерах, — почулася відповідь. — Я старшина-моторист.
— Ого! — Кан значуще кивнув головою. — Такий послужний список прикрасить будь-якого німця. А спорт? Ви займалися спортом? Яким саме?
— Так, я спортсмен. Маю призи й дипломи.
Задоволено кивнувши, Фрідріх Кан рушив далі. Ось він зупинився біля лівофлангового.
— Ну, а ви? — запитав він, розглядаючи кругле рожеве обличчя плавця, його біле волосся і великі настовбурчені вуха. — Ваше ім'я, в якому ви чині?
— Обер-боцман Фріц Фалькенберг! — відрубав плавець.
— Служили на кораблях? А втім, я в цьому не сумніваюсь: у вас справжня морська виправка.
— Імператорський підводний флот.
— Посада?
— Кермовий-горизонтальник.
— Крім того, обер-боцман Фалькенберг відомий спортсмен, — докинув Абст. — Два роки підряд він був призером чемпіонату країни з плавання.
Кан відступив на крок, з повагою оглянув плавця.
— Подумати тільки, адмірал Редер віддав мені такий скарб! — вигукнув він.
— Цього домігся корветен-капітен Абст, — пояснив Фалькенберг усміхаючись. — Це він обдурив моїх командирів. І ще у нас кажуть…
— Розповідайте, — зажадав Кан, — розповідайте, обер-боцман, кажіть геть усе!
— І ще в нас кажуть таке: корветен-капітен Абст виховувався в школі Фрідріха Кана!
Всі плавці зареготали. Кан також.
— Де ж ви проходили початкову підготовку? — знову спитав він.
— «Сила через радість»[20]. Гамбурзький філіал. Я був там понад три роки.
— Чудово! — вигукнув Кан. — Я бачу, корветен-капітен Абст зібрав тут квітник. Клянусь богом, з такими хлопцями можна брати штурмом резиденцію самого сатани!
Він замовк, збираючись з думками. І раптом запитав:
— А хто тут Шустер?
— Я обермаат Йозеф Шустер! — почулося з протилежного краю строю.
Кан обернувся на голос:
— Он ви де!.. Ану, вийдіть уперед, щоб я міг подивитися на чоловіка, який дуже спритно обдурив мене. Виходьте, хай усі подивляться на вас!
Із строю вийшов здоровань. У нього було довгасте обличчя і трохи криві ноги, а важкі руки такі довгі, що, здавалося, сягають колін. Плавець горбився, дивився спідлоба. Він скидався на велику мавпу.
— Ну й ну! — вигукнув Кан. — Мене важко здивувати, але ви, Шустер, добилися цього. А на вигляд ніби простодушний… — Він звернувся до Абста: — Отакий смирний тюхтій, чи не так?
Шустер стояв і розгублено дивився на начальника.
— Розповідайте, як ви все зробили! — вимагав Кан. — Кажіть голосніше, щоб я не пропустив жодного слова!
— Далебі не знаю, що вас цікавить… — нерішуче пробурмотів Шустер. — Боюсь, що ви помилково вважаєте мене за іншого.
Кан сердито взяв руки в боки.
— Я ціную скромність, але це вже занадто! — скрикнув він. — Можна подумати, що це не ви разом з Глюком украли кермо мого катера!
Шустер роззявив рота. Він перелякався. Запала тиша. І в ній почувся пронизливий голос Абста:
— Шустер, відповідайте!
— Та я не знаю, про що йдеться, — промурмотів плавець.
— Як це не знаєте? — Кан підійшов до нього впритул. — Що ви робили на озері минулої ночі?
— Я не був на озері!
— Де ж ви були?
— Спав. Спав, як і всі інші. Спав цілісіньку ніч, в кубрику, од відбою і до підйому!
Останню фразу Шустер викрикнув тремтячим, схвильованим голосом. Він стояв, важко дихаючи, покусуючи нижню губу.
Кан повільно обернувся до Абста. Той не зводив очей з Шустера. Можна було подумати, що цього плавця він бачить уперше.
— Обермаат Йозеф Шустер минулої ночі працював під водою разом із штабс-боцманом Глюком, — сказав Абст. — Він виконував завдання, діючи проти катера.
— Ні, — заперечив Шустер, рішуче хитнувши головою, — ні, я був у ліжку! Клянусь, я спав і ні в чому не винен!
18
Боцманмаат — чин у гітлерівському військово-морському флоті, що відповідає старшині першої статті.
20
«Сила через радість» — фашистська воєнізована спортивна організація в гітлерівській Німеччині.