Вони намальовані всередині прямокутника, який нагадує двері, або це просто прямокутник. З. не найвидатніший художник. Бджола більше скидається на муху, але вона смугаста, тому я гадаю, що це має бути саме бджола.
Схоже було, що цей листочок важливий, тому я поклала його в кишеню. А тоді вкрала його PS4[61]. Закладаюся, їм забракне клепки, щоб помітити це.
З., як з’ясувала, був не досить розумний, щоб залишити приховані підказки в збережених на приставці іграх. Або не мав часу, чи не здогадувався ні про що, чи, може, ще щось, але ось результат. Розчарована пика детектива.
Нічого у PSN[62] чи деінде.
Певно, він теж ховав десь таємний щоденник. Він просто повинен був його мати.
Мені здавалося, що у вигаданих детективах є більше підказок. Або більше підказок, які, власне, приводять до наступних підказок.
Я хотіла знайти слід, а мала лише якісь розрізнені дивні речі, анітрохи не схожі на слід.
Не знаю, що саме я сподівалася знайти, можливо, його повідомлення до когось, у якому він розповідав про плани, абощо. Якщо, звісно, він мав план. Може, і не мав.
Я знайшла благодійну організацію, що влаштовувала вечірку, на яку З. поїхав, і працювала, ґрунтуючись на ідеї, що на вечірці він таки був. Я знала, що він зареєструвався в готелі, тому що це поліція перевірила, отож не такі вони вже й безголові… Проте ця благочинна організація якась незрозуміла.
Вони роздавали / збирали тонни грошей на всілякі літературні штуки, і чимало заходів звучали круто, але коли я спробувала відстежити їх до першоджерела або до людини — виконавчого директора чи когось там, то натрапляла на зачароване коло: одна благодійна організація — частина другої, а та з’являється в переліку дочірніх компаній ще якоїсь, і всі вони — благочинна стрічка Мебіуса[63], яка ніколи не веде до якоїсь конкретної людини. Усе скидалося на прикриття для відмивання грошей, але я зателефонувала в кілька місць, і в усіх підтвердили, що збирають пожертвування, однак не могли надати жодної додаткової інформації.
Тож я копала далі. Знайшла кілька адрес і спробувала ще кілька телефонних номерів. Один відправив мене до чистилища із записаним голосовим повідомленням, а друга лінія була від’єднана.
Найближча адреса, що не була на головній сторінці й на неї можна було перейти з іншої другорядної сторінки на якомусь вебсайті (до речі, у пошуку ці сайти не індексувалися, тому складалося враження, наче сторінку заховали так, щоб її ніхто не знайшов), була на Мангеттені.
Я пошукала її.
Цей будинок згорів за два дні після вечірки. Це не могло бути збігом.
Я на Мангеттені.
Сфотографувала той будинок, він зусібіч заблокований. Ззовні має нормальний вигляд, лише вікна потріскалися від вогню, і чимало шкоди накоїв дим. Аж шкода, бо будинок такий красивий.
Табличка на ньому повідомляє, що це «Клуб колекціонерів». З одного з будинків на протилежному боці вулиці вийшла жінка із собакою, і я розпитала про пожежу. Вона сказала, що замкнуло електрику, і поскаржилася на електричні дроти в старих будинках, а її мопс (Бальтазар) тим часом обнюхував мої черевики. Я запитала, що це був за клуб, а вона сказала, що гадає, буцімто це був якийсь приватний заклад, але який саме — не впевнена. Сказала, що бачила, як туди заходили або виходили люди, але траплялося це не надто часто. Повідомила, що до них часто приїжджали служби доставки, але потім, схоже, пригадала, що не мала б цього казати, і мала рацію, адже це вже було шпигуванням за сусідами. А може, вона вирішила, що я дивачка, бо ставлю так багато (аж два!) запитань про згорілий будинок, тож вони з мопсом подалися геть. Очевидно, вона подумала, що я вчуся на палійку.
Я пошукала «Клуб колекціонерів», але ця назва занадто загальна, щоб це якось допомогло. За кілька кварталів звідти є клуб філателістів з такою самою назвою. В онлайновому світі ніщо не пов’язує цю назву із цією адресою, принаймні ніщо з відомого мені.
Я оглянула провулок за будинком і всі доступні місця й навіть змогла прогулятися там, не видаючись розгубленою. Я не знімала каптура і далі йшла вперед, тому що там були камери, але затильний бік будинку мені пощастило чудово роздивитися. Він був не такий широкий, як решта будинків у цьому кварталі, мав паркан і засипаний снігом садок, який зберіг недоторканий вигляд, навіть попри розбиті вікна й забиті дошками задні двері.
Ворота до нього викуті із заліза, вони складалися з двох половинок, які зачинялися посередині декоративним мечем.
61
Домашня гральна консоль восьмого покоління, розроблена компанією
63
Стрічка Мебіуса є поверхнею лише з однією стороною та одним краєм. Вона має математичну властивість неорієнтованості. У ХХ столітті бузкова стрічка Мебіуса стала символом немоногамних стосунків та вільного кохання.