11. Бо серцем, і розумом, і почуттями, і тілом
Очиститись може, як може очиститись ділом.
12. Хто дії плоди відкидає — Господній обранець,
Хто тільки плоди виглядає — нещасний їх бранець.
13. Не відає Атман мети ні в ділах, ні в мовчанні,
Він завжди щасливий у городі дев’ятибрамнім.
14. Всевишній не творить ні діла, ні плоду, ні роду,
Нічим не втручається у споконвічну природу.
15. Для нього одно — що гріховна душа, що побожна:
Невідання мла засліпити людину спроможна.
16. Хто ж волею Господа морок знанням переможе,
На того зійде, наче сонце, просвітлення Боже.
17. Хто в Богу себе усвідомить, утвердиться в ньому,
Розвіє гріхи і повернеться в світ цей потому.
18. Однаково дивиться мудрий на мавпу, брамина,
На пса і на того, хто варить у горщику псину.
19. Лиш той на землі подолав зваби марного світу,
Хто душу свою врівноважив, для брагмо відкриту.
20. Даремно радіти удачі, впадати у тугу,
Даремно страждати, долаючи серця недугу.
21. Хто в Богові щастя знайшов, вже ні холод, ні спрага
Не мучать його: він досягне найвищого блага.
22. Утіха тілесна до лиха веде, Каунтея,
Миттєва ця втіха, мудрець не насититься нею.
23. Кому — ще від тіла не вільному — вирватись вдасться
Від голосу пристрасті й гніву — той звідає щастя.
24. Хто в собі щасливий, хто духом своїм осяянний,
Той сутність збагнув, той наблизивсь до брагмонірвани.
25. Той брагмо здобуде, хто мислі здолає гріховні,
Поборе подвійність, порине у сфери духовні.
26. Лиш той, чиї мислі ні гнівом, ні хіттю не скуті,
Хто Богові відданий, — той лиш наблизивсь до суті.
27. Хто в себе заглибивсь і погляд спинив на міжбрів’ї,
Крізь ніздрі вдихаючи і видихаючи рівно, —
28. Приборкає розум і серце, чуття переборе,
Здобуде свободу, забуде про страх і про горе.
29. Пізнавши мене, неподільного світу владику,
Здобудеш навіки ти радість блаженства велику».
ПІСНЯ ШОСТА
ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ
1. «Той йоґин, хто діло вершить, не жадаючи плоду,
Не кинувши огнище хатнє, не зрікшися роду.
2. Затям собі: зречення тільки веде нас до йоґи,
Її не досягнеш, чуття не приборкавши строго.
3. Лиш дія веде нас до йоґи мовчання, а далі
Лиш той, хто збагнув її, втішиться в спокої сталім.
4. Тоді він байдужий до справи, до слави, до дії,
Бо вищою мудрістю вже назавжди володіє.
5. Піднявшись увись, опускатися долі негоже —
І другом, і ворогом кожен собі бути може.
6. Соратник собі, хто у герці себе переможе,
А хто не зумів — сам з собою у стані ворожім.
7. Хто в битві себе переміг, той досяг рівноваги, —
Не знає він щастя, ні лиха, ні спеки, ні спраги.
8. Хто мудрість осяг, той у сутнім — єством і думками,
Той став, наче золото, грудка землі або камінь.
9. Такий не осудить, не стане такий в обороні,
Бо він понад нами, не з нами — ні друг, ні сторонній.
10. Хай йоґин таємно вправляється в йозі найдовше,
Весь сам із собою, думки свої власні зборовши.
11. Яскиню нехай обживає в пустельній місцині,
Застелить травою та шкурами, і в самотині,
12. Скоривши чуття, на одне свої мислі направить,
Заради очищення ревно виконує вправи.
13. Нехай нерухомо сидить і не зиркає скоса,
А погляд свій пильний спрямує до кінчика носа,
14. Прийнявши зарік брагмачар’ї, стійкий і блаженний,
На мене скерує думки і хай прагне до мене.
15. Постійно вправляючись, вирвавши розум з омани,
Він дійде тоді до найвищого стану — нірвани.
16. Хто їсть понад міру або ж не вживає нічого,
Хто любить поспати чи зовсім не спить — не для йоґи.
17. А хто поміркований в рухах, у їжі, в роботі,
Для того лиш — йоґа, яка непідвладна скорботі.