Выбрать главу

У келiу номенклатури Ноя зустрiли по-дiловому:

- Чого вам тут треба?

- Артикул для келiу збуту.

- А ум навiщо?

- Щоб дати згоду для келiу постачання.

- Та ви нас не заплутуйте! Кажiть прямо: що вам потрiбно?

- Артикул!

- Та який артикул?

- Дерева гофер згiдно з вказiвкою Всевишнього про будiвництво ковчега.

- Здурiти з вами можна! Такого артикула нема! I дерево гофер не iснус! Ходять тут усiлякi...

- Але за проектом Всевишнього...

- Ми вам людською мовою кажемо: Всевишнiй за тiсю штурмiвщиною забув дерево гофер сотворити! По валу вiн план таки дав, а от по номенклатурi не додав...

- Не може цього бути!

- Ха, не може бути! Та вiн навiть наших пращурiв сотворив некомплектноу Добре, що вчасно схаменувся. А то довелося б вам тепер до мавп звертатися...

- Що ж менi робити?

- Вам, дiду, слiд замовити реальний будiвельний матерiал. Порадьтеся у келiу промбудматерiалiв.

До пiзньоу ночi чекали батька сини Носвi. А сам патрiарх знесилено звалився в якомусь глухому закапелку "Головколоди" i згорнувся клубочком на нiч, щоб зранку ринути до келiу промбудматерiалiв. Уже не було жодних сумнiвiв, що його там зустрiнуть по-дiловому: боротьба аж буяла...

7. ВIДЧАЙДУШНЕ РIШЕННЯ ХАМА

Тиждень кiнчався, а про батька - нi слуху нi духу. Пiшов i як у воду впав.

Завбачливий Iафет заходився писати некролог, щоб заробити грошi. Iстинно сказано: нема бiди без добра.

Практичний Сiм подався до батьковоу кошари, щоб визначити, скiльки удокiв запросити на поминки.

Лише Хам пiшов шукати грiшне тiло необачного патрiарха.

Хам - яке щастя! - знайшов батька ще живого. Це сталося наприкiнцi робочого дня. Патрiарх, мов храмовий жебрак, канючив перед зачиненими дверима прийомного чистилища:

Сонце низенько,

Вечiр близенько,

Зглянься на мене,

Мов серденько!..

Крiзь обшитi вогнетривкою дiдьковою шкiрою дверi чистилища почувся обурений голос сторожовоу вiдьмочки:

- Я ж вам вже чортi-скiльки казала: прийому нема i не буде! Тиждень боротьби з тяганиною закiнчився! Слiд було вкладатися у вказанi строки!

- Серденько мос...

- От же зловреднi цi старички!..

- Ходiмо додому, тату, - похмуро сказав Хам.

Удома Ной, знесилений тижневою боротьбою з тяганиною, розпачливо оповiдав:

- Сини моу! Я вибив з цих колодникiв дев'ятнадцять резолюцiй, виканючив сорок один пiдпис i вимолив тридцять шiсть штампiв та печаток рiзноу конфiгурацiу - трикутних, чотирикутних, прямокутних, круглих та овальних, малих i великих. Менi лишалося вполювати лише пiдпис головколодника, аж тут - о лишенько! - тиждень боротьби закiнчився. Тепер оголосили мiсячник боротьби за удосконалення прийому вiдвiдувачiв. А вже удосконалюють зовсiм страх! Хоч у стiну головою бийся. Та хiба допоможе? Тiльки гулi наб'сш. Поки не удосконалять, прийому не буде...

- Тату! - раптом звiвся на ноги Хам. - Благословiть на подвиг, тату!

I з цими словами вiн рiшуче взяв зi столу проект ковчега, що вiд химерноу сумiшi пiдписiв, кольорових резолюцiй та рiзнокалiберних печаток i штампiв нагадував дивовижний мистецький шедевр, що й не снився навiть абстракцiонiстам.

- Невже пiдеш? - ще не вiрячи, запитав Ной.

- Пiду! - твердо запевнив Хам.

- Дорогий братику, - розчулився Iафет, - коли що, не хвилюйся, я на твiй похорон складу зворушливу промову.

- А я. Хаме, - розбурхався й Сiм, - на поминки заколю твого кабана! Щоб твоя жiнка з тим о доробалом клопоту не мала... Чи, може, ти дозволиш засмажити ще й своух поросяток?

8. ЦИРКУЛЯР ДРУГИЙ

Мабуть, в очах Хама таки було щось дике. Щось таке, що одразу насторожувало i породжувало в серцi невиразний неспокiй. Вiд таких очей слiд або тiкати, або негайно на них реагувати.

Чарiвнiй вiдьмочцi, що всевладне панувала в прийомному передпокоу тутешнього патрiарха, тiкати було нiкуди. Бiльше вiд того - навiть протипоказано: вона виконувала тут обов'язки каменюки на шляху. Кожен, хто ломився до святая святих, мусив на нiй обламатися.

Тому-то вона - ледь зазирнула в очi Хама - негайно й рiшуче вiдреагувала:

- Книга скарг знаходиться у схованцi на десятому поверсi. Сходи на ремонтi. Ключ вiд схованки давно загублено, бо якась нечиста сила викинула його у смiттспровiд.

Як.правило, опiсля такоу заяви ошелешений вiдвiдувач задкував до дверей, оббитих вогнетривкою шкiрою (уу шляхом дуже хитромудрих комбiнацiй вимiняли у пеклi на рiчний запас дров). Але цей прохач замiсть заголосити дурним базарним криком лише осяйно всмiхнувся, нiби почув дотепний жарт.

Вiдьмочка глянула на нього ще з бiльшою пiдозрою. Воiстину якийсь ненормальний! Ти йому про загублений ключ, а вiн тобi - зуби вискалюс. Точно псих! I не iнакше!

- Ви довго будете заважати менi плiдно працювати? - запитала вона з емоцiйнiстю придорожнього стовпа.

- I багато таких, що вам заважають? - не реагував на уу промовистi натяки Хам.

- Трапляються, - вiдрубала язичком, мов сокирою, вiдьмочка.

- Та що ви кажете?

- Що знаю, те й кажу. Недавно був тут один чокнутий. Його не долiкували i випустили, а вiн до нас з претензiями прийшов. Якщо народився дебiлом, то це вже невилiковно. Ви часом не з його родичiв?

- Здасться, нi, - замислено вiдповiв Хам.

- То хто ж ви?

- Не впiзнасте?

- Ха! I ще тричi - ха-ха-ха!

- Я всевладний Циркуляр Другий! Коли що, вмить кину за графи!

Якби цiсу митi на стiл вiдьмочки вибiгла жива миша, вона б менше жахнулася.

А Хам не вгавав:

- Чи знасте, що я з вами зроблю? От вiзьму i зроблю! Тут нiкого нема...

- Що?!

- Проб'ю дiркоколом!

- Ой!

- Засуну в найдовшу шухляду!

- Ай!

- Личко так проштемпелюю, що мати рiдна не впiзнас!

- Ой-ой-ой!

Вiдьмочка притьмом випорхнула з-за столу i вмить зачинилася в iнвентаризованiй шафi.

Шлях до святоу iз святих був звiльнений.

Вiзит до головколодника минувся ще в бiльш божевiльному темпi: щоб здобути останнiй пiдпис, на проектi ковчега вистачило однiсу хвилини. Сталося чудо - нарештi збулося закличне i, здавалося б, мiфiчне гасло: "КОЖНIЙ СПРАВI - ОДНУ ХВИЛИНУ!"

Рiвно за хвилину Хам вийшов з кумирнi. Зачиняючи за собою дверi, ще й встиг гукнути:

- Свiдкiв нема!

Потiм мимохiдь штурхнув ногою iнвентаризовану шафу.