- Ой, правда?
- Щоб мою арфу грiм побив! Щоб моу крила блискавка спалила, коли брешу!
А далi солов'у слухають довгу й тасмничу морзянку поцiлункiв, яку ми можемо передати хiба що найщедрiшою багатокрапкою.
- Що то за хмарка пливе, Азазеле?
- Де?
- А он - понад лiсом...
- Господи! Це ж не хмарина, а божа перина! Не спиться старому, кари на нього небесноу немас! Катасться по парафiу опiвношник!.. Ану, хутенько ховайся за моу крила, щоб Всевидющий не побачив...
А з неба уже гримить Гучномовець:
- Азазеле, де ти?
- Ось я! - озивасться хлопець.
- А що там у тебе за крилами?
- Тiнь моя.
- Гарна тiнь твоя... Вродлива... Викапана праматiр рва... I що ти з нею робиш, Азазеле?
- Славлю iм'я твос!
- Як це?
- А от послухай...
I вiн заспiвав янгольським голосом:
Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна,
Видно, хоч голки збирай!..
I сказав Гучномовець:
- Це добре!
Лiг Всевишнiй на теплу перину та й поплив над грiшною землею далi. А хлопець знову вдарив по золотих струнах:
Ой не свiти, мiсяченьку,
Не свiти нiкому...
Ой, давно це було. Вже й того бога немас, а закоханi i досi за небом пильнують...
Вранцi на небi стався шарварок. Херувiмчики вмочували пензлi у веселку i, зазираючи у шпаргалку, сумлiнно мазали на хмарах:
"Солiсти янгольського хору! Всi, як один, вiддамо славоспiви своу Всевишньому!"
"Спасибi, боже, вам за те, що ви нам сонце запалили!"
"Янголятам до 16 вiкiв дивитися на грiшну землю - зась!"
"Слава нашому батьковi рiдному!"
"Пийте божественний нектар!"
"У раймазi с великий вибiр арф та нiмбiв усiх розмiрiв i фасонiв".
"До вiдома солiстiв янгольського хору: _згуртовано здамо крила у небесну чистку_! Строк - три доби".
Навiть на Мiсяць причепили табличку:
"Зривати з неба зiрки суворо заборонено!"
Того ж дня оповiдали першу сатиричну притчу:
"Один янгол запитав другого: "Де ти сьогоднi во славу спiвасш?" - "Я? Нiде, - вiдповiдав той. - А ти?" - "А я - напроти тебе..."
Бiля бочок з нектаром реготали.
Янгол Азазел пустив по свiту свiженький афоризм:
- На бога сподiвайся, а сам не зiвай.
Авторитет Всевишнього хитався.
Другого дня Наймудрiший викликав до себе серафiмiв з трубами i наказав:
- Свистати всiх нагору!
Потiм вiн зачинився у Канцелярiу з головнокомандувачем вiйська небесного архангелом Михаулом.
За годину сполоханi трубними звуками янголи вже юрмилися на подвiр'у Божоу Канцелярiу. Подейкували, що Всевишнiй i головнокомандувач сидять i обговорюють якийсь "блискавичний план". Ходили чутки, що з того сидiння великий грiм буде. У повiтрi пахло озоном...
Блискучий князь Семiазас божився, що такого не було ще з часiв грiхопадiння Адама i рви:
- Пам'ятайте, тодi до дерева пiзнання поставили вартового херуба з вогненним мечем...
- А тепер до дiвчат приставлять?
- Киньте жарти! Ви чули, що утнув Азазел?
- Знову вiн?
- Авжеж! Вiн здав крила у чистку...
- Не може цього бути? Скорiше Азазел вiддасть боговi душу, анiж крила!
- Щоб чорти нiмб у Всевишнього вкрали i хулахуп крутили, коли я брешу! Справа у тому, що вiн здав крила не у небесну, а у земну чистку... А там три роки треба чекати! До того ж для нестандартних замовлень у них нема устаткування. З однаковим успiхом Азазел замовив би ум вивести плями на Мiсяцi. Тепер вiн сидить собi у вишневому садочку i Всевишньому дулi крутить... Хитрюща штучка цей Азазел!
Опiвднi з Божоу Канцелярiу, як вихор, вилетiв янгол-охоронець престолу господнього.
- Янгола Рафаула до Всевишнього! - розкотисте гукнув вiн.
Янгол Рафаул миттю пiднявся на своух могутнiх крилах.
Всевишнiй та головнокомандувач вiйська небесного архангел Михаул схилилися над величезною картою свiту.
Архангел рiшуче рубав повiтря рукою:
- З Атлантидою ми покiнчимо одним ударом! Завдяки цьому ми одержимо казковi запаси стратегiчноу сировини - кiлькасот мiльярдiв (а може, й бiльше - я рахувати не мастак) куболiктiв добiрноу морськоу води.
- Як так? - не втямив Всевишнiй.
- Згадайте майбутнiй закон майбутнього Архiмеда, - скоромовкою пояснив генерал i у захватi продовжував: - Далi ми вийдемо на рубежi рвропи. Це класичний стратегiчний плацдарм, не скористатися яким було б просто грiшно!
- Подалi вiд грiха, Михайле! - суворо застерiг Всевишнiй.
- Слухаюсь! В рвропу ми вторгнемося двома могутнiми потоками - з норда й зюйда. Розрiжемо бiлий континент одним ударом i вiзьмемо в залiзне кiльце штормiв. Найбiльшi пункти опору безжалiсно оточимо з усiх бокiв! Одрiжемо вiд усього свiту! Накрисмо! Знищимо з лиця Землi! Кiлька надпотужних стомегатонних блискавок довершать справу! I тут ми одержимо прекрасний стратегiчний плацдарм, не скористатися яким було б просто грiшно...
- Дивись у мене, Михайле!
- Слухаюсь! Це Африка, яку з'сднус з Азiсю лише вузенька нiкчемна смужка суходолу. Ситуацiя, про яку справжнiй стратег може тiльки мрiяти! Ми розрiжемо цю смужку одним рiшучим ударом, розiрвемо материки i кинемо на Африку штормовi хвилi потопу! Кiлька днiв буде досить, щоб торпедувати i пустити чорний континент на дно. I тодi перед нами у всiй своуй первозданнiй красi вiдкристься прекрасний стратегiчний плацдарм...
- Не вийти на який було б просто грiшно!
- Слухаюсь! Перед нами жовтий материк - Азiя! На цей момент блиск-кригу вона опиниться в глибокому оточеннi... Про глибину я зараз точно не скажу, бо рахувати не мастак.
- Я гадаю, що з Азiсю ми покiнчимо одним ударом! - задумливо мовив Всевишнiй. - Сотнядруга добiрних блискавок, i вiд континента не залишиться й гадки!
- Генiальне рiшення, Ваша Блискавичнiсть! Тодi нам залишасться дрiбниця - безпощадно зламати хребет Америцi i покiнчити з червоним континентом одним ударом! Ось коли втiлиться у життя вiковiчна мрiя стратегiв про свiтове панування! Шкода тiльки, що про це втiлення у життя вже нiхто з живих не дiзнасться...
- Ну, це вже моя турбота, - заспокоув засмученого генерала Всевишнiй i ще раз кинув орлиний погляд на план блиск-кригу. - Але ми забули про Австралiю, Михайле! Я не бачу плану вторгнення на цей прекрасний плацдарм!
- Ет! - недбало махнув рукою головнокомандувач. - Самi подумайте, що таке Австралiя? Та потопити уу - це ж вам раз плюнути...