Наступного ранку ці самі діловоди й помічники консультантів із роботи з клієнтами будуть серед натовпу, закидатимуть свої голови зі старанно зачесаним волоссям, трохи причмелені від неспання, але тверезі, у краватках, і слухатимуть, як довкола них юрба гомонітиме й дивуватиметься, хто ж це міг зробити таке, і як поліцейські гукатимуть, щоб усі, будь ласка, відійшли, коли з розбитих задимлених зіниць велетенських очей поллється вода.
Тайлер по секрету розповів мені, що на кожній зустрічі буває не більш як чотири путні пропозиції, тож твої шанси витягти справжню пропозицію, а не просто порожній папірець, приблизно чотири з десяти[27]. У Комітеті насильства разом із Тайлером двадцять п’ять учасників. Кожен отримує домашнє завдання — побитися на людях і програти, і кожен тягне собі пропозицію до дій.
Цього тижня Тайлер наказав їм:
— Ідіть і придбайте собі пістолет.
Тайлер дав телефонний довідник одному й сказав вирвати сторінку з рекламними оголошеннями, а потім передати довідник іншому. Не можна купляти зброю, а також стріляти з неї в тому самому місці, що й інший член комітету.
— Оце, — сказав Тайлер, діставши з кишені куртки пістолет, — це пістолет, і за два тижні кожен з вас повинен мати свій, завбільшки з оцей, і принести його на нашу зустріч.
— Краще, якщо ви купите його за готівку, — сказав Тайлер. — На наступній зустрічі ви обміняєтесь пістолетами й напишете заяву до поліції, що куплений вами пістолет викрали.
Ніхто нічого не питав. Нічого не питати — перше правило проекту «Руїна».
Тайлер передав пістолет по колу. Він був такий важкий, наче щось велетенське, гору чи Сонце, стиснули й перетопили на цю річ. Комітетники тримали пістолет двома пальцями. Кожному кортіло спитати, чи він заряджений, але друге правило проекту «Руїна» — не питати нічого.
Можливо, він заряджений, можливо, ні. Можливо, завжди слід припускати найгірше.
— Пістолет, — сказав Тайлер, — простий і досконалий. Треба лише натиснути на гачок.
Правило третє проекту «Руїна» — жодних відмовок.
— Гачок, — сказав Тайлер, — спускає курок, курок б’є по капсулю з порохом.
Правило четверте — жодної брехні.
— Вибух штовхає металеву кулю крізь отвір у набої, а дуло пістолета спрямовує вибухову силу пороху й викидає реактивну кулю в потрібному напрямку, — сказав Тайлер, — точнісінько як людину-ядро викидає з гармати, або як ракету з пускової шахти, або як вашу малаф’ю.
Коли Тайлер вигадав проект «Руїна», він сказав, що мета проекту не має нічого до сторонніх людей. Тайлерові байдуже, чи постраждають сторонні. Мета — пояснити кожному учасникові проекту, що він має силу контролювати історію. Що ми, кожен із нас, можемо контролювати світ.
Тайлер вигадав проект «Руїна» в бійцівському клубі.
Одного вечора в бійцівському клубі я бився з новачком. Тої суботи до клубу вперше прийшов юнак із ангельським личком, і я викликав його до бою. Таке правило. Якщо ти вперше в бійцівському клубі, ти мусиш битися. Я знав це і вибрав його, тому що моє безсоння повернулось і мені кортіло знищити щось гарне.
Оскільки більшій частині мого обличчя вже не загоїтись, то втрачати мені в тому, що стосується краси, вже нíчого. На роботі начальник питає мене, що я роблю таке, від чого дірка в моїй щоці не гоїться. Коли я п’ю каву, відповів я йому, я затуляю дірку двома пальцями, щоб кава не витікала.
Є такий задушний захвáт іззаду, коли повітря твоєму суперникові лишається рівно стільки, щоб він не знепритомнів. Того вечора в бійцівському клубі я бив нашого новачка, молотив по його гарненькому ангельському личку спочатку кісточками кулака, що дробили його плоть, наче кутній зуб їжу, а потім верхнім боком кулака, коли кісточки обдерлись об його вистромлені з розбитих губ зуби. Зрештою хлопчина крізь мій захват мішком повалився додолу.
Потім Тайлер сказав мені, що ніколи раніше не бачив, щоб я так дощенту руйнував щось. Того вечора Тайлер усвідомив, що бійцівський клуб треба піднімати на щабель вище або закривати.