Погляньте лиш на його прилизане волосся.
Зараз Марла курить і зводить очі під лоба.
У цю мить моя брехня відбивається в Марлиній, і я бачу саму тільки брехню. Посеред усієї їхньої правди. Усі вони чіпляються за життя, наважуючись звірити свій найбільший страх: що смерть уже на порозі, а до рота кожному з них уставлено дуло пістолета. Марла плаче й зводить очі під лоба, мене… мене ж поховано під схлипами Великого Боба, і зненацька навіть сама смерть і ті, що вмирають, проходять просто переді мною зі штучними квітами, немов відеозапис якоїсь дріб’язкової події.
— Бобе, — кажу я, — ти мене розчавиш.
Спершу я шепочу, потім підіймаю голос:
— Бобе, — я намагаюся не кричати, але не стримуюсь і волаю: — Бобе, мені треба до сральні!
У вбиральні над раковиною висить дзеркало. Якщо так триватиме й далі, я зустріну Марлу Зінґер у «Понад межами», групі для хворих на паразитарний розлад мозку. Марла буде там. Певна річ, Марла буде там. Я сяду коло неї — ось що я зроблю. Після знайомства, медитації, семибрамних палаців, кулі білого цілющого світла, після того як ми відкриємо свої чакри, коли настане час обійматися, я схоплю цю сучку.
Притиснувши їй руки до боків, я прошепочу їй у саме вухо. Марло, скажу я, ти все вдаєш. Забирайся геть.
У моєму житті немає більше нічого справжнього, крім цього, а ти все руйнуєш.
Ти велика артистка.
Наступного разу, коли я зустріну її: Марло, скажу я, я не можу спати, коли ти тут. Мені це потрібно. Забирайся геть.
3
Ти прокидаєшся в міжнародному аеропорту Ейр-Гарбор.
Щоразу, коли літак, злітаючи або сідаючи, занадто хилився на бік, я молився, щоб сталась аварія. На саму думку, що ми всі помремо, напхані, мов тютюн, безпорадним гамузом у фюзеляж-сигару літака, безсоння відступало перед нарколепсією[3].
Ось так я зустрів Тайлера Дьордена.
Ти прокидаєшся в аеропорту О’Хара.
Ти прокидаєшся в аеропорту Ла-Ґвардія.
Ти прокидаєшся в аеропорту імені Лоґана.
Тайлер підпрацьовував на півставки кіномеханіком. За своєю природою він міг працювати тільки вночі. Коли якийсь кіномеханік телефонував і повідомляв, що захворів, спілка викликáла Тайлера.
Серед нас є люди ночі, є люди дня. Я можу працювати тільки вдень.
Ти прокидаєшся в аеропорту імені Даллеса.
Якщо загинеш під час відрядження, виплачується потрійне страхування. Я благав про різкий порив вітру. Я благав, щоб у турбіну засмоктало якогось пелікана, щоб десь повідкручувалися ґвинти, щоб літаку пообмерзали крила. Під час зльоту, коли літак розганявся злітно-посадковою смугою з випущеними закрилками — спинки наших сидінь піднято, столики прибрано, всю ручну поклажу поміщено на полиці над нашими головами, — коли літак добігав кінця смуги, а пасажири сиділи з погашеними цигарками, я благав про аварію.
Ти прокидаєшся в аеропорту Лав-Філд.
Якщо кінотеатр був надто застарілим, Тайлер мусив застосовувати перехід з поста на пост, тобто міняти кінопроектори. Для цього в апаратній треба мати два проектори, працює з яких один.
Я знаю це, тому що Тайлер знає.
Другий проектор тим часом заправляється наступним рулоном кіноплівки. Здебільшого фільм складається з шести-семи невеликих частин, рулонів, які треба показувати в певній послідовності. Новіші кінотеатри склеюють докупи всі частини в один п’ятифутовий[4] рулон. У такому разі тобі не потрібні два проектори. Не треба переходити з поста на пост, перемикатися: заправити перший, увімкнути, заправити другий, перемкнути, знову заправити перший.
Перемкнути.
Прокидаєшся в аеропорту Сі-Тек.
Я роздивляюсь людей на ламінованих картках із правилами безпеки. Жінка, притискаючи до грудей подушку з сидіння літака, гойдається на хвилях, а її каштанове волосся розіслалося по воді за нею. Очі її широко розплющені, проте жінка не усміхнена й не похмура. На іншому малюнку люди, спокійні, як священні корови індусів, простягають руки по кисневі маски, що звисають зі стелі.
Либонь, аварійна ситуація.
О!
Тиск у кабіні падає.
О!
Прокидаєшся, і ти вже в аеропорту Віллов-Ран.
Старий кінотеатр, новий кінотеатр. Щоб фільмокопію з нового кінотеатру перевезти до старого, Тайлер мусить розрізати плівку знову на шість або сім частин. Ці менші частини, змотані в рулони, поміщуються в дві шестикутні сталеві форми з ручками. Вони такі важезні, що, підійнявши одну, можна вивихнути собі плече.
3
Нарколепсія — захворювання нервової системи, що характеризується денними нападами непереборного сну.