Алекс підвела руку й помахала.
— Я… я можу вам допомогти? — запитав Букмекер.
Дівчина смикнула підборіддям у глиб квартири.
Букмекер похитав головою, наче прокидаючись зі сну.
— Ага, авжеж. — І він ступив крок убік, змахнувши рукою в щедрому гостинному жесті.
Вітальня була навдивовижу охайною: у кутку притулилася галогенна лампа, велика шкіряна канапа з таким самим відкидним кріслом були поставлені так, аби добре бачити велетенський телевізор із пласким екраном, ввімкнений на ESPN[5].
— Хочете чогось випити чи… — Він завагався, і Алекс розуміла, які розрахунки крутяться в його голові. Існувала лише одна причина, чому знаменитість з’явилася на його порозі в четвер увечері… власне, увечері будь-якого дня. — Хочете зробити ставку?
Насправді Алекс не потрібно було жодного підтвердження, але тепер вона його мала.
— Ти винен дванадцять штук.
Букмекер ступив непевний крок назад, ніби несподівано втратив рівновагу. Адже почув голос Алекс. Вона не завдала собі клопоту замаскувати його, і дисонанс між її голосом та чарівним образом Тома Бреді, що його створило люстерко, похитнув ілюзію. Це не мало значення. Магія потрібна була Алекс лише для того, щоб без зайвого галасу потрапити до Букмекерової квартири.
— Що за хрінь…
— Дванадцять штук, — повторила дівчина.
Тепер він бачив, хто вона така: тендітна дівчина в його вітальні, чорне волосся розділене посередині, така худа, що може просочитися в щілину між дошками підлоги.
— Не знаю, хто ти в сраку така, — гиркнув чоловік, — але ти, трясця, помилилася будинком.
Він уже рушив до неї, і кімната під його ногами здригнулася.
Алекс викинула вперед руку, тягнучись до вікна, до хідника перед кафе «Телець». Відчула, як кинувся до неї Сірий у шапочці, надкушуючи цукерку «Веселі фермери» зі смаком зеленого яблука й смердячи травою. Його дух здавався якимось незакінченим і хаотичним, наче пташка, що знову й знову б’ється у віконну шибку. Але його сила була чистою та несамовитою. Дівчина підвела руки й ударила долонями в Букмекерові квадратні груди.
Велетень відлетів. Тіло врізалося в телевізор, екран тріснув, а друзки полетіли на підлогу. Алекс не могла вдавати, наче їй не подобається красти в Сірого його силу й хай навіть на мить стати небезпечною.
Вона перетнула кімнату й зупинилася над Букмекером, чекаючи, доки його затуманені очі розвидняться.
— Дванадцять штук, — сказала вона знову. — У тебе є тиждень, щоб знайти їх, інакше я повернусь і переламаю тобі кістки.
Хоча, цілком можливо, грудину вона йому вже зламала.
— У мене їх немає, — застогнав Букмекер, потираючи груди. — Дитина моєї сестри…
Алекс знала ці відмовки — сама ними користувалася. «Моя мама в лікарні. Зарплатню затримали. Машині потрібна нова трансмісія, а я не зможу заплатити, якщо не доїду на роботу». Насправді не мало значення, правда це все чи ні.
Вона присіла біля чоловіка навпочіпки.
— Співчуваю. Щиро. Але в мене моя робота, а у тебе — твоя. Дванадцять тисяч доларів до наступної п’ятниці або він змусить мене повернутися й зробити з тебе приклад для всіх дилерів на районі. А мені цього не хочеться.
їй справді не хотілося.
Букмекер, схоже, повірив.
— У нього… є щось на тебе?
— Достатньо, аби привести мене сьогодні сюди й повернути ще раз.
Раптом в Алекс щось запульсувало в скроні, а в роті стало надміру солодко від яблучної цукерки.
— Дупа, чувак. Вигляд у тебе хріновий.
Дівчині знадобилася секунда, щоб збагнути, що це каже вона… але не своїм голосом.
Букмекер витріщив очі.
— Дерріку?
— Ага! — То був не її голос, не її сміх.
Букмекер потягнувся, аби торкнутися її плеча, а його рука тремтіла від суміші подиву та страху.
— Ти… я ходив на твої поминки.
Алекс заклякла, мало не втративши землю під ногами. Помітила своє відображення в розбитому телику, але людина, котра дивилася на неї звідти, не була худорлявою дівчиною в майці й джинсах. Це був хлопець у шапочці й парці.
Вона випхала Сірого із себе. Якусь мить вони дивилися одне на одного. Виходить, це був Деррік. Алекс не знала, що саме його вбило, і не хотіла цього знати. Йому якось вдалося вийти на авансцену її свідомості, витіснити її обличчя, голос. А їй нічого із цього не хотілося.