— Бела Луґоші помер, —
гиркнула вона на нього.
Протягом літа ця фраза стала її улюбленими смертельними словами. Сірий розчинився.
Букмекер притиснувся до стіни, наче міг зникнути за нею. На очах у нього набрякли сльози.
— Що в біса відбувається?
— Не турбуйся про це, — заспокоїла Алекс. — Просто принеси гроші, і все це минеться.
Вона могла лише мріяти, аби все було так просто.
Rete МігаЬіІе[6]
Походження: Ґолвей, Ірландія; XVIII століття
Дарівник: «Книга та змія», 1962
«Чарівну сіть» Буквоїди придбали прибл. 1922-го. Точні дата походження й автор невідомі, але усні перекази підказують, що створили її за допомогою кельтської пісенної магії або, можливо, сейд[7] (див. Скандинавська морська велетка Ран). Аналіз повідомляє, що сама сіть — це звичайна бавовна, переплетена з людським сухожиллям. Коли коханий зникав у морі, сіть можна було закинути в океан, прикріпивши до стовпчика на березі. Наступного ранку тіло поверталося: комусь це дарувало розраду, а комусь — журбу залежно від стану решток.
Була подарована «Книгою та змією» після невдалих спроб прикликати конкретних небіжчиків.
З Каталогу арсеналу Лети, опрацьовано й відредаговано Памелою Доус, Окулусом
Чому хлопцям із «Книги та змії» не вдається влаштувати нічого, аби воно працювало як слід? Спершу вони воскресили купку моряків, котрі розмовляли лише ірландською. Потім спустошили свою мізерну казну, аби здобути перевірений лист із Середнього Царства, перш ніж «Вовча голова» вивалить за нього готівку. Лист щодо воскресіння короля. І кого вони отримали, коли запалили ту штуку у своїй гробниці? Не Аменхотепа чи старого доброго Тутанхамона, навіть не безголового Карла І, який з’явився б у них на порозі, ні, а Елвіса Преслі — втомленого, опухлого й голодного, з мріями про арахісове масло й сендвіч із бананом. Вони змарнували бісову купу часу, перш ніж повернути його назад до Мемфіса так, аби ніхто ні про що не здогадався.
2
Шлях назад у кампус був довгий, а спека твариною плуталася під ногами й вогко дихала в потилицю. Проте Алекс не сповільнювала крок. їй хотілося збільшити відстань між собою і тим Сірим. Що там узагалі сталося? І як їй уберегтися від таких випадків? Спиною струменів піт. Вона шкодувала, що не вдягнула шорти, але піти вибивати гроші в обрізаних джинсах здавалося неправильним.
Дівчина йшла паралельно течії каналу, рахуючи свої довгі кроки й намагаючись прояснити голову, перш ніж повертатися до кампусу. Частину цього шляху вона пройшла минулого року разом із Мерсі, щоб подивитися, як змінило колір листя, перетворившись на червоно-золотаву повінь, на застиглі в повені феєрверки. Тоді вона думала про те, як це місце відрізняється від річки Лос-Анджелес із її бетонними берегами, і пригадувала, як плавала в тих брудних водах, коли її несла сила Геллі, і хотілося, аби вони вдвох випливли до відкритого моря й стали своїм власним островом. Алекс замислилася про те, де поховали Геллі, і сподівалася, що це якесь гарне місце, геть не таке сумне, як та річка, що ледве пробивала собі шлях, мов та забита артерія.
Нині канал мав бути зеленим, пишним від літнього буяння, але його полюбляли Сірі, а Алекс не хотілося знову опинятися поруч із ними, тож вона трималася похмурих паркувальних майданчиків і позбавлених індивідуальності офісних будівель Пагорба науки, поспішала повз промислові лофти, аж доки вийшла на Проспект-стріт. Тут на неї полював лише Дарлінґтонів привид. Його голос розповідав історії про родину Вінчестерів і те, як їхні нащадки змішалися й поодружувалися з єльською елітою, або про величний склеп Сари Вінчестер, що височів над протилежним боком містечка: шматок грубо витесаного каменю два з половиною метри завбільшки, з притиснутим до поверхні, як у дитячому шкільному проєкті, хрестом. Алекс розмірковувала, чи пані Вінчестер сама обрала Еверґрін замість цвинтаря на Ґроув-стріт, бо знала, що не зможе мирно спочивати через дорогу від фабрики, на якій її чоловік виробляв ствол за стволом, револьвер за револьвером.
Дівчина не гальмувала, аж доки минула нові коледжі й перетнула Трамбалл-стріт. Приємно було знову опинитися біля кампусу, де над вулицями тінистими дашками висилися дерева. Як вона стала людиною, котра почувається вдома радше тут, ніж на вулицях поза стінами «Тельця»? Комфорт був наркотиком, та Алекс цього не розуміла, аж доки не стало занадто пізно, а вона вже підсіла на горнятка з чаєм, полиці з книжками, ночі, які не перериває завивання сирен і невтомне дзижчання гелікоптерів над головою. Її образ Тома Бреді вмить злетів, коли вона впустила Сірого, тож принаймні можна було не хвилюватися, що в кампусі здійметься метушня.
7
Давня скандинавська практика магії, вважається суто жіночою і передбачає трансові стани, подорожі різними сферами реальності, уміння передбачати майбутнє, змінювати зовнішність, зцілення тощо.