З Каталогу арсеналу Лети,
опрацьовано й відредаговано Памелою Доус, Окулусом
Гелловін — євангелістське свято. Якщо ви не святкуєте, доведеться ховатися від тих, хто це робить, аби вони не начепили на ваше обличчя маску й не взялися вимагати, щоб ви скакали й дуріли заради розваги.
26
Вони зустрілися в бібліотеці об одинадцятій і причаїлися в одній із ніш у читальній залі «Лінонії та братів». Доус якось удалося вибрати точнісінько те місце, де Алекс полюбляла сидіти, читати й куняти, закинувши черевики на решітку обігрівача. Скільки разів вона дивилася на подвір’я крізь хвилясті шибки у вікнах, не знаючи, що розглядає портал до пекла?
Вони облаштували пару світочів, прихоплених з арсеналу, у протилежних кутках біля входу до затишного куточка для читання. їхнє творіння було не зовсім чарами, а густою тінню, що відганяла всі допитливі погляди.
За п’ятнадцять хвилин до опівночі гучномовець нагадав студентам, що бібліотека зачиняється. Люди, навантажені наплічниками й сумками, потягнулися на вулицю, щоб повернутися до гуртожитку чи квартири вимушеним маршем повз гелловінські вечірки. Після цього з’явилися охоронці та поводили променями ліхтариків по полицях і читальних столах. Алекс із рештою вичікували, спостерігаючи за мерехтінням світочів у кутках; усі вони без жодних на те причин притиснулися до стін і намагалися поводитися якомога тихіше. Тріпп був убраний у ту саму футболку поло, спортивну куртку й насунуту задом наперед бейсболку, що й під час їхньої планувальної вечері. Тернер був у дорогих на вигляд речах для фітнес-клубу й пуховику. Доус — у своєму спортивному костюмі. Мерсі обрала камуфляжні штани й чорний светр і скидалася на найстильнішого члена якогось спецугрупування. Алекс була вбрана в спортивний костюм із логотипом Лети. Вона не знала, що принесе ця ніч, але стомилася втрачати ідеально добрий одяг через містику.
Незабаром після півночі без попередження вимкнулося світло. Залишилися тільки тьмяні рятувальні вогники вздовж підлоги. У бібліотеці все стихло. Доус витягнула термос. Аби знешкодити сигналізацію, вона зварила ту саму негоду в чайнику, якою вони скористалися, щоб потрапити до Пібоді, от тільки настоювала чай довше й для нього знадобилася краще ізольована посудина.
— Хутчіш, — підігнала вона. — Не знаю, скільки чари протримаються.
Вони облаштували пост Мерсі на подвір’ї, а Доус і Алекс
допомогли дівчині натягнути соляні лати: рукавички, наручні[52] и занадто великий для її голови шолом. У неї навіть був соляний меч. Усе справляло надзвичайне враження, та Стерн замислилася, чи могло б воно зупинити чудовисько на кшталт Лінуса Райтера. Коли Мерсі витягнула з кишені мензурку з еліксиром Гайрама, Алекс захотілося вирвати її з руки подруги. Проте час для застережень і занепокоєнь минув. Мерсі зробила вибір, і вона, їхня вартова, потрібна була тут. Алекс дивилася, як дівчина відкоркувала посудинку й перехилила вміст. Мерсі здригнулася й закашлялася, потім кліпнула й засміялась. Принаймні перша доза її не вбила.
Коли дівчина влаштувалася біля водойми з метрономом, що цокав на землі біля неї, решта згуртувалися навколо стола охорони біля входу до бібліотеки, перевірили, чи не тиняються Трояндовою стежкою якісь студенти, а тоді вислизнули назовні.
— Швиденько, — наполягала Доус, доки всі по черзі робили собі надріз на руці.
— Треба було різати через долоню, — пожалівся Тріпп. — Як у фільмах.
— У фільмах ніхто не інфікується, — кинув у відповідь Тернер. — І мені насправді ще знадобляться долоні.
Алекс і не помічала, що під курткою в нього кобура зі зброєю. — Не думаю, що це вам якось допоможе в пеклі.
— Але й не нашкодить, — відповів детектив.
Доус витягнула з кишені слоїчок і капнула собі на великий палець оливу. Помастила нею кожному чоло. Це напевно був дурман.
— Ми готові? — перепитала дівчина.
— Дідько, так! — крикнув Тріпп.
— Тихіше, — гаркнув Тернер.
Проте Алекс оцінила хлопців ентузіазм.