14 жовтня 1659 року рада в Жердеві склала статті, які були подані князю Трубецькому. Козаки відмовлялися від співробітництва з поляками, але вимагали всіх тих вольностей і автономних прав, про які неодноразово говорили і Богдан Хмельницький, і Іван Виговський. Перелічимо деякі з цих вимог:
— воєвод по містах не повинно бути, за винятком Києва;
— жоден лист не повинен передаватися цареві від імені Війська Запорозького, якщо його не затвердив своїм підписом і печаткою гетьман;
— гетьман повинен бути один для обох берегів Дніпра;
— володар булави повинен обиратися виключно козаками без будь-якої сторонньої участі, цар лише потім має затвердити вибір;
— козацькі полковники мають отримати верховну владу в українських містах та у Старому Бихові — стратегічно важливому місті в Білорусії, навколо якого довгий час точилися бої спочатку з литовцями, потім з московітами;
— козацький уряд може вести самостійну зовнішню політику, лише повідомляючи Москву про прибуття того чи іншого посольства;
— з іншого боку, козаки хотіли мати свого комісара для нагляду над будь-якими переговорами царя з поляками, татарами і шведами;
— ясна річ, від Москви вимагалося підтвердження традиційних прав і вольностей українських станів;
— продовжувалася лінія на непідлеглість православної церкви Москві, автори Жердевських статей вимагали підпорядкування київської митрополії безпосередньо константинопольському патріарху;
— окремо декларувалась необхідність існування шкіл для дітей «всяких мов»;
— козаки просили загальної амністії без будь-яких обмежень.
Ще в вересні не вся навіть антивиговська старшина збиралася відкривати двері України перед Росією, але боротьба виявлялася марною. Так, через кілька днів після ради в Германівці війська Дорошенка билися під містечком Хмільник на Брацлавщині з козаками орієнтованого на Москву Я. Сомка, та потерпіли поразку. Останній позбавив Дорошенка посади прилуцького полковника, лівий берег незабаром був повністю в руках Сомка і росіян. В жовтні 1659 року в Переяслав до Трубецького прибуває делегація від Хмельницького. На чолі цього посольства стояв той же Петро Дорофійович Дорошенко, що почав грати дуже важливу роль в новій адміністрації. Тепер він привіз князю Жердевські статті. Звісно, відчуваючи свою силу, Трубецькой проект відхилив. Замість цього він запропонував зібратися на раду в Переяславі. Тут вона і відбулася 17 жовтня. В місті та його околицях було зосереджено біля 40 тисяч солдат московської армії, і таким чином не приходиться дивуватися будь-яким умовам, на які погодився при переговорах молодий гетьман. На раду прибули здебільшого рядові козаки і старшина з лівого берега Дніпра. Юрій Хмельницький був вимушений підписати не Жердевські, а інші статті, що були складені московітами. В історії вони одержали назву Переяславських статей.
Переяславські статті 1659 року суттєво відрізнялися від Березневих 1654-го.[20] В гірший для справи української незалежності бік. По-перше, автори нового варіанта договору між царем і козаками виклали попередні статті, «підправив» їх текст. Зненацька з'явився пункт про обов'язкову поїздку будь-якого новообраного гетьмана до Москви, положення про те, що київська митрополія знаходиться під зверхністю московського патріарха, була вписана повна заборона зовнішньої політики з боку гетьманського уряду замість заборони на самостійні контакти з Польщею і Портою. Крім того, до цього скоригованого базового тексту надавались додатки. Ось про що, окрім того, що ми навели вище, йшлося в Переяславських статтях:
20
Документ, що містить ці статті, став у нагоді тим дослідникам, які намагалися довести, що саме Богдан Хмельницький відразу ж погодився на суттєве обмеження своїх прав. Під статтями цілком природньо був поставлений підпис «Хмельницький», але ж це був не Богдан, а його син.