Через кілька днів після цієї розмови мене вразила нічна сцена, яку я спостерігав, притулившись до жалюзі одного з моїх вікон. Сцена розігралася на балконі, де я до десятої пробув з Адріаною та синьйориною Капорале. Повернувшись до своєї кімнати, я почав читати улюблену книгу синьйора Ансельмо «Перевтілення», але ніяк не міг зосередитись. Зненацька почув, ніби на балконі хтось розмовляє. Прислухався — чи не Адріана? Ні. Говорили двоє. Стиха, але збуджено.
Один голос був чоловічий, але не синьйора Палеарі. А чоловіків у домі тільки двоє — я і він.
Мене взяла така цікавість, що я підійшов до вікна й заглянув у щілинки жалюзі. Мені здалося, що в темряві я розгледів синьйорину Капорале. Але хто ж той чоловік, з яким вона розмовляє? Чи не приїхав, часом, з Неаполя Теренціо Папіано?
З одного слова, яке синьйорина Капорале промовила трохи голосніше, я зрозумів, що говорили про мене. Я притулився до жалюзі й прислухався. Чоловік був явно роздратований тим, що йому повідомила про мене вчителька музики, і тепер вона старалася пом’якшити враження.
— Багатий? — зненацька спитав він.
— Не знаю… Здається, так. Принаймні має на що жити, ніде не працює…
— Він завжди вдома?
— Та ні! Завтра його побачиш.
Саме так вона сказала: «Побачиш». Отже, вона з ним на «ти», а відтак Папіано (в цьому вже не було ніякого сумніву) — коханець синьйорини Капорале… Чому ж тоді вона всі ці дні виявляла таку ласку до мене?
Моя цікавість усе дужчала, а вони, як на те, заговорили зовсім тихо. Не маючи можливості слухати розмову, я став ще напруженіше вдивлятися в темряву. І раптом побачив, як синьйорина Капорале поклала руку на плече Папіано. Він грубо відштовхнув її.
— Ну як я могла заборонити? — сказала Капорале, у розпачі підвищивши голос. — Хто я така? Що я значу в цьому домі?
— Поклич мені Адріану! — владно звелів чоловік.
Почувши ім’я Адріани, вимовлене таким тоном, я стиснув кулаки, кров зашуміла в скронях.
— Вона спить, — відповіла синьйорина Капорале.
— Піди й розбуди! Негайно! — в голосі чоловіка прозвучала погроза.
Не знаю, як я стримався і зопалу не розчахнув жалюзі.
Зусилля, яке я зробив над собою, аби втихомирити гнів, ураз привело мене до тями. Ті самі слова, які тільки-но з таким розпачем промовила бідолашна синьйорина Капорале, готові були зірватися й з моїх вуст: «Хто я такий? Що я значу в цьому домі?»
Я відійшов від вікна. Виправдання собі довго не шукав: вони говорили про мене, а чоловік, окрім того, хоче ще й Адріану розпитати, отже, я маю повне право довідатись, які в нього наміри щодо мене.
Отак легко вибачивши свою неделікатність (бо підглядав і підслуховував!), я мусив визнати, що тільки прикриваюся власними інтересами, аби приховати від самого себе те, що все дужче й дужче цікавлюся Адріаною.
Отож я знову припав до щілинок жалюзі.
Синьйорини Капорале на балконі не було. Чоловік оперся на поручні й дивився на річку, стиснувши долонями голову.
Пойнятий невимовним страхом, я зігнувся й, міцно обхопивши обома руками коліна, чекав, коли на балконі з’явиться Адріана. Довге чекання не стомило мене, а, навпаки, ще й підбадьорило. Я навіть відчув задоволення, подумавши, що вона замкнулась у своїй кімнаті, не бажаючи підкоритися грубіянові. Може, зараз синьйорина Капорале заломлює руки та благає її вийти. А тим часом цей тип потерпає від досади на балконі. Я вже сподівався, що вчителька от-от повідомить йому: Адріана відмовилася встати з ліжка. Коли ж ні — ось вона!
Папіано ступив крок їй назустріч.
— А ви йдіть спати! Дайте мені побалакати з моєю своячкою, — наказав він синьйорині Капорале.
Та слухняно пішла, а він заходився причиняти віконниці тих вікон їдальні, які виходили на балкон.
— Навіщо ти? — Адріана притримала віконницю рукою.
— Мені треба побалакати з тобою, — похмуро кинув він, стараючись говорити пошепки.
— Говори так. Що ти хочеш мені сказати? — спитала Адріана. — Міг би почекати до завтра.
— Ні, зараз! — відповів Папіано, схопивши її за руку, і потягнув до себе.
— Перестань! — обурено вигукнула Адріана, вириваючись від нього.
Я вже не міг стриматись — розчахнув жалюзі.
— О! Синьйор Меїс! — зраділа Адріана. — Чи не могли б ви підійти до нас?