— Ваші милості, гостя спроваджую! — крикнув гайдук, що вів Дантеза, шляхтичам, які сиділи на кінці столу. — Пан Німець-Мімець на дворі мокнув, бо ж певне не знав, що таке польська гостинність.
— Гість в дім, Бог в дім! — скрикнув молодий шляхтич, одягнений у вогненно-червоний жупан, що запинався чи не на сотню діамантових ґудзиків, то кирею з шитим золоченою ниттю застібанням. Його чоло оздоблював темний шрам, що перетинав ліву брову. — Вітай же, пане-брате, в наших скромних порогах. Сідай і випий з нами.
Бертран, для якого ці слова були несподіваними, зірвав з голови капелюха і низько вклонився.
— Ваші милості вибачать. Моє ім’я — Енгверранд де Куртресі, — гладенько збрехав Дантез, — Кавалер його королівської величності Людовика Сонця…
— Здоров’я мил’с’даря! — в один голос скрикнули найближчі шляхтичі.
— Так налийте ж йому, налийте!
Швиденько Бертранові в руки ткнули солідний кубок, наповнений шляхетним токайським. Дантез з жахом побачив, що у келиха немає ніжки — чи то на стіл його не було як поставити.
— Мої панове-браття! — скрикнув молодий шляхтич. — За здоров’я нашого достойного компаньйона з далекої Франсеї!
— Здоров’я! Здоров’я!
— Пий до дна!
Шляхтичі почали підводитися з своїх місць з окриками «віват!», п’ючи за здоров’я Дантеза.
Француз оцінив вміст келиха. На око там було десь з чверть гарнця[76] рубінового напою.
— Ну, пане-брате, покажи, що ти француз! До дна! До дна!
Дантез приклав кубок до вуст. А потім із відчаєм почав заливати токайське до горла. Старі п’яниці підбадьорювали його криками. Коли, ледь живий, він осушив начиння до дна, озвалися веселі крики «молодець!».
— Випив, випив, нічого не залишив!
— Хай його пан Ісус дітками так благословить!
— Пане-брате, а дай же ж тебе обійняти! — скрикнув молодий шляхтич, схоже, господар всього цього бенкету, і обхопив Дантеза у поясі. — Я — Михал Станіславський, галицький поручник!
— Дай-но і я тебе обійму! Сам я — Самуель Швірський, товариш з хоругви Його Милості Любомирського.
Дантез завмер. Швірський ішов йому назустріч з відкритими обіймами. Десь з хвилину вони стискали один одного. Вбивця і його жертва. Бертран почув, як крізь тіло проходить холод. Він не знав, що сказати. Жодне слово не проходило скрізь стиснуту горлянку.
— Здоров’я вашої милості, — підняв свій кубок Швірський. — А підсідай до нас, пане солдатику! Дозволь представити тобі решту компанії!
— З милою… з усім моїм бажанням, — видавив з себе зблідлий Дантез.
— Це сидить його милість пан Ян Одживольський, перший полковник Речі Посполитої. Тебе, кавалере, ще й на світі не було, коли він під Дмитром Самозванцем з московськими курвиними синами воював!
За столом сидів старець зі свіжим, але нахмуреним обличчям, оздобленим білою бородою. Він підняв свій кубок, коли француз низько поклонився йому.
— А ось це — пан Пшедвоєнський, підстолій цєхановський.
Швірський указав на вусатого шляхтича з веселою, щирою мазовецькою пикою, вдягненого в жупан з парчі, підперезаний шовковим поясом, за яким стирчав турецький кинджал. Настільки великого рубіну, як той, що був закріплений в його рукояті, Бертран не бачив ніколи в житті.
— А ось це і пан Ліщиньський, познанський підкоморій. Видатний компаньйон для випивки. Але ж, якщо десь в тебе є дівка, тоді замкни її в коморі, бо він такий ласий на дівочі чесноти, як кіт на сметану.
— Та заткни вже пельку, п’яниця старий! — не стерпів названий, смаглий шляхтич з позначеною шрамами пикою. — Ти ж сам ні одної не пропустиш, старий цап! Сам же за однією півмилі гнався, доки вона в стодолі не замкнулася.
— Це виключно заздрість через мил’с’даря говорить. Бо ж хто ту стодолу під кінець здобув? Це я зробив! А мил’с’дар з гулею на чолі та з пустими руками від’їхав.
— Твоє здоров’я та в мою горлянку!
— Здоров’я ваше в горлянки наші!
Наступний тост Дантез виконав вже з важкістю. Швірський указав йому місце біля себе, слуги відразу ж поставили перед ним срібний кубок, налили вина.
76
Гарнець широко застосовувався у Польщі, звідки він, власне, і поширився Росією. У різних областях Польщі гарнець мав різну величину. Так:
— 1 хелмінський гарнець = 7,12 л (до 1714 року);
— 1 краківський гарнець = 2,75 л;
— 1 варшавський гарнець = 3,77 л.
Так що, вирішуйте самі, скільки мав випити Дантез. Я схиляюся до краківського варіанту. А може, і варшавського (але ж це навряд чи..).