7 квітня 1927 р. (Опубліковано посмертно)
Слова пігмея
«Слова пігмея» не завжди відбивають мої думки. Вони лише дозволяють спостерігати за тим, як думки змінюються. Повзуча рослина галузиться від одного кореня й до того ж дає ще силу-силенну пагонів.
Іще стародавні люди говорили: ніщо під місяцем не нове. Та ніщо не нове не тільки під місяцем. За твердженням астрономів, потрібно тридцять шість тисяч років, аби світло від сузір’я Геркулеса дісталося нашої Землі. Одначе навіть і сузір’я Геркулеса не може світити вічно. Й одного разу перестане випромінювати прекрасне світло, перетворившись на остиглий попіл. Але смерть завжди несе в собі зародок нового життя. І те ж сузір’я Геркулеса, переставши випромінювати світло, у своїх мандрах безмежним всесвітом за сприятливого збігу обставин перетвориться на туманність. І в ній будуть народжуватися нові зірки.
Та й само Сонце не більш ніж один із мандрівних вогників у всесвіті. А воно ж прабатько нашої Землі. Але те, що відбувається на самісінькому краю всесвіту, там, де простягається Чумацький Шлях, фактично нічим не відрізняється від того, що відбувається на нашій грішній Землі. Життя і смерть, підпорядковуючись законам руху, безмежно змінюють одне одного. Думаючи про це, неможливо не перейнятися деяким співчуттям до незліченних зірок, розкиданих по небу. Мені навіть здається, що миготіння зірок виражає ті ж почуття, що переживаємо ми. Можливо, тому один із поетів висловив таку істину:
Одначе те, що зірки, подібно до нас, здійснюють свій вічний рух, усе-таки трохи сумно.
Існує знаменитий вислів Паскаля — ніс Клеопатри: якби він був коротшим, вигляд Землі став би іншим. Одначе закохані нечасто бачать справжню картину. Навпаки, одного разу закохавшись, ми дістаємо неперевершену здатність займатися самообманом.
Антоній теж не виняток — навіть якби ніс Клеопатри був коротшим, він би навряд чи це помітив. А коли б і помітив, знайшов би безліч інших достоїнств, які переважують цю ваду. Що це за достоїнства? Я впевнений, на всьому світі не існує жінки, що має стільки достоїнств, скільки ваша кохана. Видно, й Антоній, так само як і ми, без сумніву, знайшов би чи в очах, чи в губах Клеопатри більш ніж достатню компенсацію. Крім того, існує ще звичайне «її душа!». Дійсно, жінка, яку ми кохаємо, має гідну подиву душу — це було в усі часи. Більш того, її одяг, і її багатство, і її соціальний стан — усе це перетворюються на її достоїнства. Можна навести навіть такі дивовижні випадки, коли до числа достоїнств долучається факт або хоча б чутка, що в минулому вона була люблена якоюсь видатною особистістю. До того ж хіба не була Клеопатра останньою єгипетською царицею, огорненою сліпучою розкішшю та загадковістю? Хто б звернув увагу на довжину її носа, кола вона сиділа в хмарі пахощів, які курилися, сяючи оздобленою коштовним камінням короною, із квіткою лотоса в руці? Тим більше якщо дивилися на неї очима Антонія.
Такий самообман не обмежується любов’ю. Всі ми, за невеликим винятком, за власною волею перефарбовуємо істинну картину. Візьмімо хоча б табличку зубного лікаря — нам вона впадає в вічі не стільки тому, що існує, скільки тому, що нами керує бажання її побачити, простіше кажучи — зубний біль. Певна річ, наш зубний біль ніяк не пов’язаний зі світовою історією. Але такий самообман властивий зазвичай і політикам, які хочуть знати чуття народу, і військовим, які хочуть знати місцезнаходження супротивника, і промисловцям, які хочуть знати кон’юнктуру. Я не заперечую, що існує розум, який має коригувати наші почуття. Та в той же час визнаю й існування «випадковостей», які керують усім, що здійснює людина. Одначе будь-яка пристрасть легко забуває про розум. «Випадковість» — це, так би мовити, воля богів. Отже, самообман — вічна сила, покликана спрямовувати світову історію.
Таким чином, більш ніж двохтисячолітня історія аж ніяк не залежала від настільки мізерно малого, як ніс Клеопатри. Вона скоріше залежить од нашої дурості, що переповнює світ. Смішно, але вона дійсно залежить од нашої тріумфуючої дурості.
Мораль — інша назва зручності. Вона схожа на лівосторонній рух.