Так звані доморощені політики таких знань не мають. Але якщо говорити про їхню проникливість, то в цьому вони не поступаються політичним діячам. І, як правило, значно переважають їх у палкості, що не має на меті здобуття якоїсь користі.
Як полюбляють люди знати найрізноманітніші факти! Більше всього їх цікавить не те, що таке любов. Їх цікавить, чи був Христос незаконнонародженим.
Раніше я гадав, що мандрівний воїн ставав до бою з першим-ліпшим фехтувальником, аби відточувати свою військову майстерність. Але зараз розумію, що насправді метою було довести — на всьому світі немає людини, сильнішої за нього. (По прочитанні біографії Мусасі Міямото.)
Це величезний кусень хліба, що вкриває всю Францію. Але майже без масла.
Романи Достоєвського рясніють карикатурними образами. Щоправда, більшість завдасть глибокого суму й дияволу.
Флобер навчив мене тому, що й нудьга може бути прекрасною.
Мопассан нагадує лід. А іноді — льодяник.
Перш ніж створити сфінкса, По вивчив анатомію. Саме в цьому схована таємниця, як йому вдалося вразити прийдешні покоління.
«Художники продають твори мистецтва, я продаю консерви із крабів — і не бачу ніякої різниці. Але художники вважають свої творіння світовими скарбами. Беручи з них приклад, я мав би вихвалятися консервами із крабів, по шістдесят сен за банку.
За свої шістдесят років я, недостойний, жодного разу в житті не дозволив собі такої безглуздої самовтіхи, як художники».
Ясний ранок. Мефістофель, обернувшись в доктора, читає в університеті лекцію про критику. Звісно, це не «Критика» Канта. Це вчення про те, як розбирати твори прози та драматургії.
«Друзі, гадаю, ви зрозуміли, про що я розповідав на минулому тижні, і сьогодні ми зробимо наступний крок. Я ознайомлю вас із «методом напівсхвалення». Що означає «метод напівсхвалення»? Це метод, який дозволяє напівсхвалити той чи інший художній твір, що випливає із самої назви. Одначе «напів» має бути «гіршою половиною». Схвалювати «кращу половину» таким методом надзвичайно небезпечно. Спробуйте використати запропонований мною метод відносно квітів японської сакури. «Краща половина» квітів сакури полягає в чарівності кольору та форми. Та для того щоби користуватися моїм методом, необхідно схвалити не стільки «кращу», скільки «гіршу половину» — тобто запах квітів сакури. І це дозволить дійти висновку, що «запах дійсно є. Але не більш того». Чи очікує нас провал, якщо раптом замість «гіршої» нам доведеться схвалити «кращу половину»? Ні. Послухаймо: «Колір і форма дійсно прекрасні. Але не більш того». Хіба таке твердження здатне применшити чарівність квітів сакури? Аж ніяк.
Таким чином, за якими критеріями слід розрізняти «кращу» та «гіршу» половини? Для розв’язання цієї проблеми треба звернутися до теорії цінностей. Цінності, в чому ми давним-давно переконані, полягають не в самому творі, а в нашому сприйнятті, що дає йому оцінку. Отже, критерієм розрізнення «кращої» та «гіршої» половин слугує наше сприйняття чи любов народу в ту чи іншу епоху.
Наприклад, нині народ не любить японські букети. Значить, японські букети погані. Нині народ полюбляє бразильську каву. Значить, бразильська кава без сумніву хороша. Таким чином, художня цінність того чи іншого твору — його «краща» та «гірша» половини мають різнитися, виходячи з наведеного прикладу.
Не вдаючись до такого критерію, використати інші — чи то краса, істина або добро — не більш ніж комічний анахронізм. Ви зобов’язані викинути минуле, як старого бриля. Уявлення про гарне й погане не може подолати пристрастей, а пристрасті й є поєднання гарного й поганого; любов і ненависть також пристрасті — це не просто «метод напівсхвалення», а закон, про який не слід забувати, якщо вже вирішили займатися критикою.
Отже, в цьому й полягає «метод напівсхвалення», а тепер мені б хотілося звернути вашу увагу на слова «не більш того». Їх треба вживати неодмінно. По-перше, якщо вже ми говоримо «не більш того», це значить: схвалюємо «те», а саме «гіршу половину». При цьому, по-друге, ми заперечуємо все, крім «того». Слід також сказати, що слова «не більш того» мають яскраво виражену тенденцію до нав’язування своєї думки. І нарешті, вельми делікатний третій момент — сама художня цінність «того» заперечується наведеним вище способом, який є простим, але не впадає в око. Звісно, заперечуючи, ми ніколи не мусимо називати причину заперечення. Заперечення висловлюється тільки між рядками — саме це і є найбільш варта уваги особливість слів «не більш того». Вбити похвалою — ось значення слів «не більш того», покликаних, нібито схвалюючи, насправді заперечувати.