Я також, як усякий художник, майстерний у брехні. Але ніколи не міг угнатися за брехухою. Вона пам’ятала свою брехню багаторічної давності, наче збрехала п’ять хвилин тому.
Хоч як прикро, та мені відомо й інше. Буває правда, про яку можна розповідати лише за допомогою брехні.
Панове, ви боїтеся, що завдяки мистецтву молодь деградує. Прошу вас, заспокойтеся. Вона деградує не так швидко, як ви.
Панове, ви боїтеся, що мистецтво отруює народ. Але я прошу вас, заспокойтеся. Вже вас-то мистецтву не отруїти. Не отруїти вас, не здатних зрозуміти красу мистецтва двохтисячолітньої давності.
Покірність — це романтичне раболіпство.
Створювати будь-що не обов’язково має бути важко. Але бажати завжди важко. Принаймні, бажати те, що заслуговує бути створеним.
Бажаючі довідатися про свої достоїнства та вади мусять ґрунтуватися на зробленому ними й аналізувати, що вони збираються зробити в майбутньому.
Ідеальний солдат має беззастережно підкорятися наказові командира. Беззастережно підкорятися — значить беззастережно відмовитися від того, щоби брати на себе відповідальність. Отже, ідеальний солдат має віддавати перевагу безвідповідальності.
Військова освіта не більш ніж передача знань у галузі військової термінології. Інші знання й навички можуть бути здобуті й поза військовою освітою. Дійсно, хіба у військових і військово-морських школах не працюють фахівці в галузі механіки, фізики, прикладної хімії, мови? Це само собою зрозуміло, а крім того, там працюють і фахівці з кендо, дзюдо, плавання. До того ж, якщо вдуматися, сама військова термінологія, на відміну від наукової, є загальновживаною. Таким чином, можна з цілковитою підставою стверджувати, що військової освіти в чистому вигляді фактично не існує. І не можна висувати як проблему те, чого фактично не існує.
Немає нічого безглуздішого, ніж вираз «ощадливість і войовничість». Войовничість — це марнотратність у міжнародному масштабі. Дійсно, хіба не витрачають великі держави величезні кошти на озброєння? І якщо не хочеш мати вигляд ідіота, ліпше перефразувати цей вираз так: «ощадливість і марнотратність».
Думати, що ми, японці, ще дві тисячі років тому були вірні імператорові й шанували батьків, однаково що думати, буцім бог Сарутахіко[143] користувався косметикою. Можливо, взагалі переглянути всі історичні факти?
Японські пірати довели, що й ми, японці, цілком здатні бути на рівних з великими державами. У грабежах, різанині, розпусті ми аж ніяк не поступались іспанцям, португальцям, голландцям, англійцям, які припливли до нас у пошуках «золотого острова».
Частенько мене запитують: «Вам, звичайно, подобаються “Записки від нудьги”?» Але, хоч як це прикро, вони ніколи не робили мені приємності. Чесно кажучи, я не розумію, через що цей твір зажив такої великої слави. Хоча й визнаю, що він цілком підходить як підручник для середньої школи.
Один із симптомів кохання — невідступна думка про те, скількох вона кохала в минулому, і почуття ревнощів до тих уявних «скількох».
Іще один симптом кохання — гостре бажання знаходити схожих на неї.
Думка про смерть, яку викликає кохання, як мені здається, має в своїй основі теорію еволюції. Самиці павуків і бджіл одразу ж після запліднення жалять і вбивають самців. Слухаючи оперу «Кармен» у виконанні італійської трупи, я в кожному русі Кармен бачив бджолу.
Кохаючи жінку, ми частенько вступаємо в стосунки з іншою, яка слугує їй заміною. І часто робимо це зовсім не тому, що кохана знехтувала нас. Іноді легкодухість, іноді естетика не дозволяють нам обмежитись однією жінкою для наших жорстоких розваг.
Одружившись, коли йому було за двадцять, він після цього жодного разу не закохувався. Як це вульгарно!
Од любовних пригод нас рятує не розум, а скоріше занадто велика зайнятість. Аби цілковито віддаватися коханню, передовсім необхідний час. Згадайте коханців минулого — Вертера, Ромео, Трістана — усе це люди бездіяльні.