Справжньому чоловікові робота завжди була дорожча за кохання. Якщо маєте сумнів у цьому, прочитайте листи Бальзака. Він писав графині Ганській: «Якби цього листа перетворити на рукопис, скільки франків коштував би він!»
Дуже давно до нас додому приходила перукарка, в неї була донька. Я досі пам’ятаю бліде личко цієї дівчинки років дванадцяти. Перукарка суворо слідкувала за її манерами. Вона карала свою доньку щоразу, коли та лежала на татамі, не підклавши під голову валик. А нещодавно мені розповіли, що незадовго до землетрусу ця дівчина стала ґейшею. Дізнавшись про це, я, природно, пожалів дівчину, але в той же час не міг стримати посмішки. Ставши ґейшею, вона, без сумніву, слухаючи суворих повчань матері, підкладає під голову валик.
Волі хочуть усі. Але так здається тільки сторонньому. Насправді ж у глибині душі волі не хоче ніхто. Хіба не доводиться це тим, що навіть бандит, який зовсім не вагаючись позбавить життя будь-кого, стверджуватиме, що вбив людину тільки задля блага держави? Одначе воля — це відсутність усіляких обмежень, тобто можливість вважати нижче своєї гідності поділити відповідальність за будь-що, чи то Бог, чи то моральність, чи то громадські традиції.
Воля подібна до гірського повітря. Для слабких вона нестерпна.
Бачити волю — однаково, що зріти лик Божий.
Вільнодумство, вільна любов, вільна торгівля — в бокал кожної з цих «воль» влито досить багато води. До того ж води несвіжої.
Аби вважатися людиною, в якої слово не розходиться з ділом, треба досягти досконалості в умінні виправдовуватися.
Навіть якби існував мудрець, який не обдурив у своєму житті жодної людини, немає мудреця, що не обдурював людство. Найдієвіші хитрощі буддійського священика — духовний макіавеллізм.
Палкі поборники мистецтва для мистецтва у більшості своїй імпотенти в мистецтві. Подібно до того, як палкі націоналісти у більшості своїй позбавлені батьківщини. Нікому з нас не потрібно те, що ми вже маємо.
Якби кожний прозаїк мав зображувати життя на підставі історичного матеріалізму Маркса, то поет мав би оспівувати сонце й місяць, гори й ріки на підставі геліоцентричної теорії Коперника. Замість слів «сонце потонуло на заході» сказати: «земля обернулася на скількись градусів скількись мінут». Навряд чи це можна назвати художньою літературою.
Личинка світлячка, поїдаючи слимака, ніколи не вбиває його до кінця. Вона лише паралізує його, щоб увесь час мати для їжі свіже м’ясо. Позиція нашої Японської імперії, а також інших держав щодо Китаю нічим, власне, не відрізняється від позиції світлячка щодо слимака.
Найбільша трагедія нинішнього Китаю полягає в тому, що в націоналістичних романтиків, тобто в «молодого Китаю», немає людини, подібної до Муссоліні, яка була б спроможна дати їм залізне виховання.
Правдивий роман не той, у якому просто мало несподіванок у розвитку подій. Це роман, у якому несподіванок менше, ніж у житті.
Словам у літературному творі має бути надано краси більшої, ніж та, яку вони мають у словнику.
Всі вони, як Тьоґю[144], заявляють: «Стиль — це людина». Та кожен із них у глибині душі вважає: «Людина — це стиль».
Дивно, але обличчя жінки, охоплене пристрастю, робиться як у молоденької дівчини. Щоправда, ця пристрасть може бути звернена й до парасоля.
Підпалювати значно легше, ніж гасити. Цю житейську мудрість сповідував герой «bel ami»[145]. Не встигнувши завести коханку, він починав обмірковувати, як порвати з нею.
Житейська мудрість навчає не страждати від браку палкості. Значно небезпечнішим є брак холодності.
Позбавлений матеріального багатства позбавлений і багатства духовного — так було в двохтисячолітню давнину. Нині інакше — ті, що мають матеріальне багатство, позбавлені багатства духовного.