Я дивувався завжди, в якій злагоді живе ця подружня пара, не кохаючи одне одного. А вони дивуються, в якій злагоді помирають закохані пари.
«Трясеться», «нероба вищої марки», «той, що бравує пороками», «заяложений» — усі ці слова й вирази ввів у літературу Нацуме-сенсей. Такі слова, народжені письменником, з’являлися й після нього. Найостанніший приклад — вирази, народжені Куме Масао: «кривоусмішливість», «уперта легкодухість». Уно Кодзі[146] придумав вираз «тричі й більше». Ми знімаємо капелюха зазвичай мимохіть. Та іноді знімаємо його цілком свідомо перед людиною, яку вважаємо своїм ворогом, страховиськом або мерзенним типом. І зовсім не випадково у статті, що лаяла одного письменника, використано вирази, створені самим письменником.
Чому ми любимо маленьких дітей? Головна причина в тому, що ми можемо не побоюватись обману тільки з їхнього боку.
Ми не соромимося відкрито продемонструвати свою байдужість і свою дурість лише перед маленькими дітьми або перед собакою й кішкою.
«Про Тайґу судять з того, що він був досить безтурботним чоловіком, цурався людей і навіть після одруження з ґьокуран залишався в невіданні про подружні відносини.
Історія про те, що Тайґа, одружившись, не знав, що являють собою подружні відносини, цікава тим, що показує, наскільки він був не від світу сього, та можна сказати, що це була найдурніша, позбавлена здорового глузду історія».
Як доводить наведена цитата, і нині ще серед художників та істориків мистецтва залишились люди, які вірять у це. Можливо, Тайґа, одружившись із ґьокуран, і не вступив із нею в подружні відносини, але той, хто на цій підставі вірить, ніби йому були невідомі такі відносини, мабуть, страждає підвищеною чуттєвістю і впевнений, що, знаючи про існування таких відносин, не можна не вступити в них.
Жаль, що Оґю Сорай[148], жуючи підсмажені боби, ганьбив пращурів. І хоча я був упевнений, що він їв підсмажені боби заради економії, навіщо було ганьбити пращурів, зрозуміти не міг. Але тепер я прийшов до думки: лаяти пращурів було значно безпечніше, ніж сучасників.
Щоби займатися творчістю, передовсім необхідне творче завзяття. А щоби розпалити в собі творче завзяття, передовсім необхідне здоров’я. Нехтувати шведською гімнастикою, вегетаріанством, діастазою може тільки той, у кого немає наміру займатися творчістю.
Той, хто вирішив займатися творчістю, хоч яким би городянином аж до самих кісток він був, мусить у душі обернутися на варвара.
Соромитися себе тому, хто вирішив зайнятися творчістю, — грішно. В душі людини, яка соромиться себе, не з’являться паростки самобутності.
Стонога: «Спробуй походити».
Метелик: «Гм, спробуй політати».
Вишуканість міститься у потилиці письменника. Сам він побачити її не спроможний. А якщо й спробує побачити, то скрутить собі в’язи.
Критик: «Ти ж пишеш тільки про людей праці, так?»
Письменник: «А чи існує людина, здатна писати про все?»
В усі часи геній вішав свого капелюха на цвях, до якого нам, простим смертним, не дотягнутись. І не тому, що ми не змогли знайти ослінця.
Таких ослінців скільки завгодно в ятці лахмітника.
Будь-який автор до певної міри має гордість столяра. Але в цьому немає нічого ганебного. Будь-який столяр до певної міри має гордість автора.
Більш того, будь-який автор до певної міри володіє яткою. Як, я не продаю своїх творів? Це лише коли ти їх не купуєш. Або коли я можу й не продавати.
Щастя акторів і співаків у тому, що їхні твори не залишається, — можна думати й так.
Захищати себе значно важче, ніж інших. Ті, хто сумнівається, подивіться на адвоката.
Здоровий глузд наказує: «Не наближайся до жінок».