Утадзаймон — популярні в народі й поширені на той час пісеньки.
«Тьоммаґе хонда» — чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а на потилиці зв’язувалося в пучок.
«Ооїтьо» — поширена на той час у середовищі самураїв чоловіча зачіска: волосся на потилиці стягувалося в щільний пучок, який складався вдвоє та перев’язувався шнурком. Кінчики волосся в пучку вкладались у формі листка дерева ітьо (ґінкґо), який нагадував віяло.
«Йосібей якко» — чоловіча зачіска: волосся на тім’ї зав’язувалося щільним пучком, частина якого низько опускалася на потилицю.
…зачіскою, схожою чи то на летючу бджолу, чи то на бабку… — Мається на увазі традиційна зачіска хлопчика: залишені по боках пасма волосся зв’язувалися на маківці, нагадуючи крила летючої бджоли або бабки.
«Меріясу» — ліричні пісні, що виконувалися в театрі кабукі, як правило, без акомпанементу. Були широко відомі в народі.
«Йосіконо» — народна любовна пісенька.
Фунамусі, Кобунґо, Соске — персонажі роману «Вісім псів».
Ло Ґуаньчжун — видатний китайський письменник XIV ст., автор героїчної епопеї «Трицарство».
«Річкові заводі» — роман китайського письменника Ші Найаня, створений у XIV ст. Бакін використав матеріал цього твору в «Восьми псах».
Дзіппенся Ікку (1765—1831) — відомий японський письменник, автор комічних повістей і романів. Кращим його твором вважається роман «На своїх двох по дорозі Токайдо».
Провінція Саґамі — нині префектура Канаґава.
…де розповідалось, як Лінь Чун Барсоголовий… — Епізод міститься в розділі десятому роману «Річкові заводі».
РОЗПОВІДЬ ПРО ТЕ, ЯК ВІДПАЛА ГОЛОВА
Їх раніше бинтували… — У Китаї існував звичай бинтувати дівчаткам ступні ніг, аби вони не росли. Маленькі ніжки вважалися ознакою елегантності.
Сітайхоу (1834—1908) — імператриця-вдова, яка 1874 р. посадила на престол свого сина, але фактично правила Китаєм сама. Коли син виріс, вона 1898 р. здійснила переворот і продовжувала правити країною.
…в «Дивних історіях Ляо Чжая»… — Збірник новел китайського письменника Пу Сунліна (1640—1715). Ляо Чжай виступає alter ego письменника.
УЧИТЕЛЬ МОРІ
Сімадзакі Тосон (1873—1943) — класик японської літератури.
«A Psalm of Life» — вірш відомого американського поета Лонґфелло (1807—1882).
Осікава Сюнро (1877—1914) — японський письменник.
Канда — район у Токіо, де розташовано чимало книгарень.
ОСВІЧЕНИЙ ЧОЛОВІК
…в музеї Уено відкрилася виставка, присвячена культурі раннього Мейдзі. — Уено — один із районів Токіо та парк, який розташований там само, де є музей. Ранній Мейдзі — перші десятиліття після революції (реставрації) Мейдзі 1867 р.
Хіросіґе — Андо Хіросіґе (1797—1858) — визначний японський художник-пейзажист.
…де висіли гравюри укійое, створені Тайсо Йосітосі. — Укійое — жанр гравюри на дереві, дуже поширений у Японії в XVIII—XIX ст. Тайсо Йосітосі (1839—1892) — один з останніх художників, які працювали в цьому жанрі.
…Кікуґоро та Хансіро в перуці стилю ітьоґаесі… — Кікуґоро (1845—1903) та Хансіро (1829—1882) — знамениті актори театру кабукі. Ітьоґаесі — зачіска дівчат із простолюду.
…коли стародавня столиця Едо… — Едо — стара назва Токіо; була перейменована 1867 р.
…у клубі «Рокумейкан». — Клуб, членами якого були вища японська знать і високопоставлені іноземні дипломати. Будинок клубу було споруджено 1883 р. в районі Тійода.
…ошатну вулицю «цегляних будинків». — Наприкінці минулого століття цегляні будинки були новиною для японців.
Заколот Сімпурен. — Заколот, який спалахнув 24 жовтня 1887 р. в префектурі Куматото. Його було вчинено феодалами, незадоволеними реформами уряду. Протягом двох днів заколот було придушено.
Оно Теппей — персонаж п’єси, в якій під цим ім’ям виведено ватажка заколоту Ода Куротомо (1835—1876).
…через указ про заборону носити мечі… — Указ, який позбавляв військових і дворянство права носити мечі, вийшов у березні 1876 р.
Кейдзьо — так по-японськи вимовляється назва Сеула.
Хаґі — чагарник, обсипаний дрібними пурпурними, рожевими або білими квітами. Часто використовується в японській поезії.