Джо заплющив очі. Він розповів синові, як побачив тоді у храмі Доулда з браслетом. А тепер чітко, наче не минуло з тих пір майже п’ятдесят років, бачить те, що не розповів, бо не надав цьому значення.
Вони знищили, спалили рід християн-батаків. УБИЛИ ЄДИНОВІРЦІВ!
… Джо ногами, взутими у добротні шкіряні черевики, прокладав дорогу в глибину храму, туди, де стояв спиною до нього Доулд. Доводилося відпихати легкі тіла, пошматовані кулями. Ступав по такій же червоній, як індонезійська земля, підлозі, липкій і слизькій од крові. Тіла розстріляних християн лежали скрізь і заважали Ероуту швидше дістатися Доулда.
Батаки знали — їх прийшли знищити. Тому зібралися у церкві Господній, бо за християнським звичаєм звідти найшвидше можна було вознестися на небо. І з молитвою до Матері Божої зустріли смерть. Душі їхні ще витали під голим, позбавленим усіляких прикрас, склепінням, яке увінчувалося одним потемнілим від часу великим дерев’яним хрестом. Вони лежали і дивилися на хрест відкритими мертвими очима… у вічній молитві… (Саме тоді Джо задер голову і побачив, куди дивилися засклені очі убитих).
Джо Ероут хапнув повітря — далі він розповів синові усе, як було, до появи великої червоної бульбашки на губах конаючого раджі марга. Тоді ще почув тріск спаленого дерева і встиг припідняти голову — його накрило вогнем палаючого хреста.
… Чи сказав він своєму хлопчикові, що на нього тоді впав палаючий хрест? Не пам’ятає…
Потім, у шпиталі, місцеві перекладачі розповіли, що у тоба-батаків сильно розвинутий тотемізм.[19] Очевидно, лева із вишкіреною пащекою, що прикрашав скіпетр раджі, вважали родоначальником їхнього марга.
Про значення лева на браслеті старий Ероут збирався розповісти синові, як тільки він потелефонує. Однак замість дзвінка прийшла домовина з тілом Теда.
… Яку годину поспіль сидить старий Джо, згорбатілий, з головою, втягнутою в опущені плечі, і відчуває, як на нього падає вогненний хрест по-о-овіль-но-о-о, пригинаючи пекучим диханням додолу. Підвести голову несила, — лише мертві можуть спокійно дивитися на тамте падіння. І куди б не відсовувався, не відходив Ероут, скрізь його давить ниць, пече вогнем у грудях.
Давно лежить перед ним лист з Танджунау від адвоката Нурен Гадженг. Він прочитав його, але відклав. Не може зв’язати воєдино останні слова сина Тусуклаїнг, «Бойд банк», браслет — ключ… з домаганнями адвоката. Хіба що…
Якщо Господові треба отримати його сповідь у такій формі, як пропонує зробити це адвокат, він нічого не матиме проти. Навпаки, лише тоді зможе все добре обміркувати і навіть отримати чималий зиск на своєму свідченні. Приміром, чітко зорієнтуватися в ситуації навколо браслета.
А хто осудить старого батька, що свідчитиме в суді і наполягатиме на найретельнішому дізнанні вбивці? Навпаки, це звучало б дуже благородно в очах спільноти.
Джо відкинув лупу. Викликав секретарку і продиктував телеграму на прізвище Нурен Гадженг, адвоката захисту з Танджунау, із згодою давати свідчення.
5
Мануса квоктала навколо Марти, поправляла подушки, підтикала легкі ковдри, — у внутрішніх кімнатах все ж відчувалася прохолода. Архітектори завжди враховували місцеві кліматичні умови і садовили будинки так, що прямі промені сонця практично не потрапляли досередини.
— Хіба таке може бути, Манусо? — ледве повертала язиком Марта. — Навколо спека, а мене всю теліпає.
Служниця повела носом. Її щораз більше дивувала ця чужоземка, котру так палко прагне Ель Даві, а вона, дурне дівчисько, нехтує його щедротами.
— Один Аллах знає, що з тобою коїться! — просопіла Мануса. Вона никала по кімнаті, переставляла щось з одного місця на друге і, було видно, не мала до чого вчепитися.
Марта здебільшого відмовчувалась і не продовжувала розмову. Лишень крутила браслет на руці, перебирала кожен різьблений завиток, подумки через такого посередника спілкувалася з Майклом. Могла так сидіти годинами.
У Мануси терпець увірвався: і як можна мордувати її господаря, таку велику і сильну людину? Щоразу від цієї неприступної українки Даві повертається блідим і знервованим. Спробувала б котрась з їхніх жінок підвищити голос на свого чоловіка — засіче канчуками, а Марта, Аллах свідок, наче й спокійно щось таке скаже, що Ель Даві скаженіє і йде геть.
— Ашик![20] — зітхала Мануса і її сопіння осуджувало українку.
19
Тотемізм — одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин, рідше — якимось предметом або явищем природи.