Выбрать главу

Пауло Коельйо

БРІДА

Присвячую цю книжку: Н. Д. Л., творцеві чудес,

Кристині, що була таким чудом,

і Бріді

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

Євангелія від Св. Луки 15: 8—9

Перш ніж розпочати

У книжці «Щоденник Мага» я замінив дві Практики RAM[1] на вправи на сприйняття, що їх вивчив тоді, коли керував театром. Хоч результати були такими самими, мій Наставник суворо мені дорікнув. «Навіть якщо існують швидші або легші засоби, від Традиції ніколи не слід відмовлятися», — сказав він.

Тому ті кілька ритуалів, що описані в «Бріді», нічим не відрізняються від ритуалів, які практикувалися протягом століть Традицією Місяця, особливою традицією, що вимагає великого досвіду й практики. Виконувати такі ритуали, не маючи перед собою певної мети, небезпечно, непотрібно й не рекомендується, бо це може завдати шкоди Духовному Пошуку.

Не один вечір ми просиділи в одній із кав’ярень, у Лурді. Я, паломник, який вирушив на прощу до священного міста Рима й мусив іти ще багато днів у пошуках свого Дару. Й вона, Бріда О’Ферн, яка допомогла мені пройти частину моєї дороги.

В один із тих вечорів я вирішив запитати в неї, чи дуже вона була схвильована, коли увійшла до одного абатства, що має форму зірки й лежить на дорозі, якою йдуть утаємничені, коли перетинають Піренеї.

— Я ніколи там не була, — відповіла вона.

Я здивувався. Адже вона вже володіла Даром.

— Усі дороги ведуть до Рима, — сказала Бріда, застосувавши давнє прислів’я, щоб сказати мені, що Дар у своїй душі можна розбудити де завгодно. — Я пройшла свою дорогу до Рима[2] в Ірландії.

Під час наших наступних зустрічей вона розповіла мені історію свого пошуку. Коли вона закінчила свою розповідь, я запитав, чи можна мені записати все те, що я від неї почув.

Спершу вона погодилася. Але потім щоразу, коли ми зустрічалися, вона висувала якесь заперечення. То просила замінити прізвища й імена причетних осіб, то запитувала, які люди читатимуть те, що я напишу, та як вони реагуватимуть на прочитане.

— Звідки мені знати, — відповів я. — Але думаю, ти створюєш проблему не через це.

— Ти маєш рацію, — сказала вона. — Проблема в тому, що це дуже особистий досвід. Я не певна, що він принесе комусь користь.

Це ризик, на який ми тепер ідемо обоє, Брідо. В одному з анонімних текстів Традиції говориться, що люди діляться на дві категорії: одні будують, інші вирощують. Будівельники можуть згаяти довгі роки, виконуючи своє завдання, але рано чи пізно вони завершують свою справу. Після цього зупиняються й залишаються між своїми чотирма стінами. Життя втрачає для них сенс, коли вони закінчують будівництво.

Але існують ті, хто не будує, а вирощує. Цим людям часто доводиться терпіти від негоди, від посухи, й відпочивають вони рідко. Але, на відміну від будівлі, сад ніколи не перестає зростати. І хоч він вимагає дуже великої уваги від садівника, він також перетворює його життя на грандіозну й цікаву пригоду.

Садівники добре знають одне одного, бо їм відомо, що в історії кожної рослини віддзеркалюється розвиток усієї землі.

Пауло Коельйо

Ірландія

Серпень 1982 — березень 1984 року

Літо й осінь

— Я хочу навчитися магії, — сказала дівчина.

Маг подивився на неї. Злинялі джинси, блузка й зухвалий вираз, який має звичай напускати на себе чи не кожна сором’язлива людина. «Я, мабуть, удвічі за неї старший», — подумав він. Та, незважаючи на це, він знав: перед ним стоїть його Інша Частина.

— Мене звати Бріда, — провадила дівчина. — Пробачте, що відразу не відрекомендувалася. Я дуже довго чекала цієї миті й хвилююся набагато більше, ніж думала.

— А навіщо тобі магія? — запитав він.

— Щоб знайти відповіді на кілька запитань, які поставило переді мною життя. Щоб пізнати таємні сили. І щоб навчитися подорожувати в минуле та майбутнє.

Вона була не перша з тих, хто приходив до нього в ліс із таким проханням. Колись він був дуже відомим і дуже шанованим Наставником Традиції. Він був узяв кількох учнів і вірив у те, що світ зміниться мірою того, як він змінить тих, хто до нього приходив. Але потім він припустився помилки. А Наставникам Традиції помилятися не дозволено.

вернуться

1

RAM (Regnus Agnus Mundi) — католицький орден, заснований 1492 р. для вивчення символічної мови усних традицій, членом якого нібито був Коельйо (так він сам стверджує у своїй книжці «Паломництво» (або «Щоденник Мага»). Тут і далі виноски, позначені зірочкою, — це примітки перекладача.

вернуться

2

Пауло Коельйо у «Щоденнику мага» пише: «Тоді як мусульманська традиція вимагає, щоб кожний правовірний бодай один раз у житті пройшов шляхом пророка Магомета до Мекки й Медіни, у перше тисячоліття християнству відомі були три шляхи, які вважалися священними і які обіцяли Боже благословення та прощення гріхів кожному, хто пройде ними. Перший шлях — до гробниці Святого Петра в Римі: ті, хто йшов ним, обрали собі символом хрест і назвались ромейро. Другий — до Гробу Господнього в Єрусалимі: хто йшов цією дорогою — іменувалися палмейро у пам’ять пальмових вітей, якими мешканці міста вітали з’яву Ісуса. І, нарешті, третій шлях вів до тлінних останків Святого Якова — по-нашому Сантьяго, — похованих на Іберійському півострові на тому місці, де якось уночі невідомий пастух побачив, як сяє над полем яскрава зірка».