Раптово усі поставали борцями.
Усі з піджаків майорять прапорцями.
А я не борець, не трибун, не оратор.
Дурна в мене вдача, паскудний карахтер.
Не маю позиції, навіть – і пози.
Отож балансую між віршів і прози.
Але не пишу я в них про патріотів,
Про славне лицарство – про тих і пого́тів.
Чи то – поготі́в? Ні, здається, пого́тів.
Також не пишу я про гунів, про готів,
Ані про манкуртів, ні про яничарів,
Ані про Батурин, ані про Почаїв,
Ні про Калнишевського, ні про Мазепу.
Варю собі каву, читаю газету.
Ходжу до клозету. Ходжу до театру.
Палю сигарети. Здебільшого – «Ватру»,
Оскільки ні «Кемелу», ні «Галуазу»
Ніхто не пришле із Бродвею й Монмартру.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРОВІ КАНАДИ БРАЯНОВІ МАЛРУНІ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРОВІ РОМАНУ ГНАТИЩИНУ ВІД ТРУДЯЩИХ КОЛГОСПУ «ШЛЯХ ІЛЛІЧА» (закреслено) «ШЛЯХ ІЛЬКОВИЧА»
Ми тут не можем ні пити, ні їсти,
Ані читати газети й книжки,
Доки квебекські сепаратисти
Тіло твоє деруть на шматки,
Многостраждальна ненько-Канадо!
Нас вже дивує твоя німота.
Що вони хочуть? Чого їм ще надо?
Що їм іще там у вас не хвата?
Ми вже не дивимось і Маріанну[5]
Через отой ваш бедлам-тарарам.
Ми вже писали про це й Міттерану.
(Хто він, до речі, той Міттеран?)
Ми й до Бутроса, й до Галі напишем[6],
Ми і до Лондона вдарим чолом.
Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин,
З тим оборзілим французьким хамлом!
Ви нам лиш свисніть – ми все тут залишим,
Зразу й приїдемо. Цілим селом.
Жовтень 1992 р.
ЛЮБІТЬ...
Любіть Оклахому! Вночі і в обід,
Як неньку і дедді достоту.
Любіть Індіану. Й так само любіть.
Північну й Південну Дакоту.
Любіть Алабаму в загравах пожеж,
Любіть її в радощі й біди.
Айову любіть. Каліфорнію теж.
І пальми крислаті Флоріди.
Дівчи́но! Хай око твоє голубе, –
Та не за фізичнії вади –
Коханий любити не встане тебе,
Коли ти не любиш Невади.
Юначе! Ти мусиш любити стократ
Сильніше, ніж любиш кохану,
Колумбію-округ і Джорджіо-штат,
Монтану і Луїзіану.
Любити не зможеш ти штатів других,
Коли ти не любиш по-братськи
Полів Арізони й таких дорогих
Просторів Аляски й Небраски.
Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,
Плекай у душі незнико́му.
Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф,
Люби.
І люби – Оклахому!..[7]
1992 р.
ДЕПУТАТСЬКА ПІСНЯ
Нікому конкретно не присвячується.
В опозицію дівчина
Виряджала бійця,
Круг ковбаски надівши на
Два варених яйця.
Босих ніг не шкодуючи,
Провела за село.
Стрічку «Я – голодуючий»
Одягла на чоло
Йому, а перед тим
Бульбу, зварену в виварці,
Розтовкла на м'яке
Ї від імені виборців
Наказала таке:
– Будь частіше тверезим.
Вимовляй всі слова.
Захищай інтереси
І відстоюй права.
І цитуй неупинно
Із чільних сторінок
І журнал «Україна»,
І журнал «Аганьок».
Пнись не в руководящі, –
Невелике цабе.
Й ближчим будь до трудящих,
Умоляю тебе!
Тож не спи у готелі,
А ночуй під мостом.
Хай здригнеться в постелі
Академік Патон.
Своє серце і мозок
Все віддай боротьбі.
Академік Амосов
Вшиє нове тобі.
Пильним будь, як в дозорі,
вернуться
5
Мається на увазі дуже популярний у ті часи на теренах бувшого СРСР мексиканський телесеріал «Багаті теж плачуть», де головна героїня носить це ім’я. – (
вернуться
6
Бутрос Бутрос Галі (1922-2016) – тогочасний Генеральний секретар ООН. – (
вернуться
7
Цей твір, зрозуміло, є пародією на вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» (1944). – (