.
Але наступної миті Фрея почула лише пронизливий звук, ніби небо падало, і сліпуче біле світло вдарило на неї. Її очі розширилися, а потім очі закотилися назад, і вона втратила свідомість.
.
— скрикнула Клейс і впала на трон.
Коли її очі знову прояснилися, вона опустила голову і спокійно подивилася на Священний Меч Одерфейс, який був встромлений їй у груди. Вона подивилася на золоту кров, що повільно просочувалася з-під її халата, і на її обличчі з'явився слід спокою.
Молодці, діти.
.
Вона подивилася на Андріка і Мефістофеля лагідними очима і тихо сказала:
.
Андріке заціпеніло дивився на цю сцену. Її рот був відкритий, але вона не могла вимовити ні слова. Мефістофель підійшов ззаду і мовчки затулив рукою очі сестри. Він відвернув голову і не сказав ні слова.
.
Брандо мовчки подивився на вмираючого бога.
—
Богиня —
.
Але Клейс м'яко похитала головою. У цьому світі більше немає богів, а ми просто привиди, які блукають тут, живучи, як ходячі трупи. Можливо, смерть є справжнім звільненням.
,
Вона посміхалася і навіть мала настрій пожартувати з Брандо. Тільки святий меч може поранити мене. Ви прийшли сюди з нею, можливо, це вибір долі.
.
Брандо промовчав.
Вона була Благословенною Смертю протягом незліченних років, огортаючи цей світ сном і ніччю. Хоча вона була богом мертвих, вона символізувала надію на життя. Вона стояла перед воротами божественного царства Елоденіра з косою в руці, захищаючи померлих, які прийшли сюди, щоб знайти вічний сон. Вона була богинею мертвого місяця, а її божественне царство було мирним домом для всіх померлих. Але вона втратила свою прихильність, і, можливо, богів вже давно немає.
.
Мефістофель міцно стиснув губи і підвів очі.
.
Андріке схлипнув тихим голосом.
Погляд Клейса був дуже спокійний. Вона подивилася на Брандо і тихо сказала: Багато років тому я передбачала настання цього дня. Я бачив твоє обличчя через незліченну кількість років, то навіщо ти прийшов?
Мене? Брандо якусь мить помовчав, а потім тихо відповів: Я прийшов, щоб покінчити з усім.
?
Чим все закінчується?
Брандо не відповів на це питання, але запитав у відповідь: «Богине, що змусило богів покинути цей світ?» Хто вас переміг?
Богиня легенько посміхнулася, а в її очах з'явилася слабкість. Ви вже здогадалися, чи не так?
.
Брандо мовчав.
.
Він повернув голову і побачив те саме занепокоєння в очах маленької драконячки.
Боги створили їх і покинули, але врешті-решт вони загинули через них, і епоха підійшла до кінця. Він, який стояв тут, представляв іншу частину цього плану. Але чи передбачали боги і люди богів свій кінець?
.
Брандо подивився на меч у руці і на мить трохи розгубився.
.
Богиня ніжно заплющила повіки.
Вона тихо сказала: Дитино, це борг, але також і надія.
Без бронзи не було б чорного заліза.
.
Тіло Клейс нарешті перетворилося на легкий пил, повільно спливло з трону і, нарешті, зникло. Так само бог назавжди покинув цей світ у своєму Царстві Божому.
Нарешті Андріке схлипнула і впала на плече брата, гірко заплакавши.
У темряві було чути лише тихе схлипування. За якусь мить Скарлет тихим голосом запитала: Мій володарю, хто змусив богів покинути цей світ? Хто переміг Клейса та інших богів і змусив нашу епоху втратити славу богів?
.
Це був Бронзовий клан.
Як, як це можливо? Очі дівчини-горця розширилися, Це чудовиська вбили богів?
.
Це був Вбивця Богів, тихо сказав Брандо, я повинен був знати, що володарем цього імені є Бронзовий Клан. Боги створили Бронзове покоління і покинули їх. Бронзовий клан, який затаїв образу, повернувся до Сутінків, але знову зрадив, тому що все, що вони хотіли, це помститися.
Він обернувся і запитав: Чи знаєш ти легенду про Вічного?
Крім маленької драконячки Алоза, всі похитали головами.
Брандо подивився на них і відповів: «Тому що це існування поза богами, досконалий продукт, вічне і безсмертне створіння в цьому світі».
?
Як таке існування може існувати? — розгублено спитала Ірен.— То чи не сутінки?
Брендел похитав головою, тому що це остаточне існування іншого плану, найкращої зброї, яку Божественні Громадяни використовуватимуть для боротьби з сутінками. Це вершина Бронзового племені, але мені не вдалося вгадати її особистість, хоча натяк був настільки очевидним.
Що це? — спитав Метиша.
.
Маленька драконячка Алоз зробила два кроки вперед і підійшла до Тії. І світла куля в руці маленької дівчинки, пряме світло вказувало на купол Святині. Погляд Брандо стежив за світлом, два Корені Світового Дерева перепліталися між собою над куполом і зникали в темряві та тумані.