Ти божевільний! Дочка герцога була шокована.
Марджорі теж була шокована, але професійний сержант швидко зреагував і показав задумливий погляд.
.
Метіша трохи здивувався. Вона нахилила голову і ніжно постукала кінчиком свого гладкого, схожого на нефрит, підборіддя. Цей план здається здійсненним, задумливо сказала вона. До тих пір, поки ми трохи видозмінимо деталі
Євгенія побачила, що вони втрьох, здавалося, були серйозними. Вона не була досвідченою у військовій справі, тому не могла не вагатися. Чи потрібно інформувати графа?
Звичайно ж, Казкова Принцеса в цей момент була командувачем Імператорської гвардії. Вона одразу прийняла рішення. Нам також потрібно повідомити Ютту. Без її ордера ви не зможете мобілізувати гвардійців Білого Лева. Здавалося, вона щойно зрозуміла, що однієї людини не вистачає. Вона не могла не запитати: До речі, де пані Ютта?
.
Схоже, вона пішла на патрулювання особисто, бо переживала, що інформація неправильна.
.
Метіша гірко посміхнулася і похитала головою. Ця леді
-
Долина Золотих Голок була схожа на сіре море. Високі Сяючі Срібні Дерева були схожі на солдатів у сірих обладунках. Білосніжні стовбури стояли прямо, а гілки скручувалися і піднімалися вгору. Після середини літа в ліс прийшла осінь. Земля була вкрита товстим шаром сірого листя. Кілька лицарів поїхали на своїх конях на узбіччя стародавнього дерева. Вони були повністю екіпіровані та озброєні. На їхніх плечових обладунках був білий лев з блискучим хутром. Жінка-лицар на чолі підняла маску. Її вогненно-руде волосся спадало з-під металевої маски, відкриваючи прекрасне обличчя, від якого у людей текли слинки. Її смарагдові очі ковзали по стовбуру дерева. Вона підняла спис у руці і вказала на одну з гілок. Що це?
,
Там, де вказував кінчик її списа, стовбур дерева перетинався гострою зброєю. Він був дивний і звивистий, ніби звивався і оживав. Це було неприємно.
,
Це таємний слід, залишений гірським народом, моя пані. Один з Лицарів глянув на дерево і відповів низьким приглушеним голосом. Ті, хто вижив у Лаче з Ва, використовували цей набір секретних знаків протягом тисячоліть. Тільки вони знають, що це означає.
?
Ютта озирнулася. Ліс мовчав, як привид. Холодний вітер пронісся верхівками дерев, а потім у лісі пролунав шепіт. Вона не злякалася. Вона підняла спис і накреслила коло навколо себе. Раніше це була територія гірських людей?
.
Тут і на півночі росте ліс Золотих голок, включаючи долину Олівей. Лицар шанобливо відповів: Гірський народ ховається тут тисячі років. Саме тому, що вони знаходяться на півночі, Білий легіон наважується розмістити свої війська в Аве Хіні, місці, оточеному долинами з трьох сторін. Але з цим лісом Аве Хін є найважливішим стратегічним місцем на півдні Хоміксина.
?
Тоді де вони зараз?
Лицар втратив дар мови. Він вагався. Хтось бачив, як вони йшли на північ. Місцеві мисливці розповіли, що ще тиждень тому гірський народ тут почав масову міграцію. Зараз у лісі нікого не залишилося.
Яна обернулася, її смарагдово-зелені очі блиснули невдоволенням від цієї відповіді. Чому вони пішли на північ? — спитала вона. Гори Лаче Ва є батьківщиною гірського народу. Чому вони виїхали, отримавши цю землю? Мейр, ти теж гірська людина. Чи покинули б ви Батьківщину? Я дуже добре знаю гірських людей, тому що кров гірських людей тече в моїх жилах. Вони так просто не покинуть батьківщину.
Вона ніяково насупилася. За цим має стояти змова. Але питання в тому, куди вони поділися?
.
— тихо пробурмотів Лицар. Вони вирушили в паломництво. Лаче знову з’явився у Вонде.
,
Лах був святим з гірських людей. Легенда про нього передавалася з покоління в покоління. Казали, що він врятував гірський народ від пазурів злого бога Тардіса Сіана в сучасному Вораці. Гірські вітри в Лаче Ва все ще носили його ім’я. Час від часу ліс шепотів про цю легенду. Лаче Ва означало батьківщину святого мовою гірського народу. Тому гірський народ вважав її священною землею.
?
Ютта тихенько сплюнула. Ця претензійна жінка. Вона говорила про Констанцію. Її тон був сповнений презирства. Коли Темний Дракон став святим з гірських людей? Хоча колись Міірни правили гірським народом протягом певного періоду часу, вони не були в кращому становищі, ніж зараз.
?
Лицар похитав головою. Я не дуже впевнений у цьому, мій пане. Він дивився вперед. Тіні дерев накладалися одна на одну, і йому було ніяково. Він завагався. Чи варто продовжувати?
—
Жінка-лицар, однак, підняла палець. Її обличчя раптом покрилося блідо-білим кольором, яке втратило весь свій колір. Тсс, — урочисто відповіла Ютта. Ви щось чули?