— Вибачте, у мене тут не прибрано. Люблю, знаєте, на дозвіллі помайструвати.
— Нічого, нічого. Все дуже мило. У вас чудовий будинок. Тут так легко дихається, — щиро сказала Августина.
— Дідусь винахідник. У нього навіть грамота є за допомогу в освоєнні космосу, — хвалився Вася.
— Що ви кажете! — захоплено вигукнула Августина.
— Пусте. Діла давно минулих днів, — зніяковів Никанор Іванович. — Давайте я пригощу вас чудовим вишневим варенням. З наших вишень.
Він відкрив лючок у підвал, але ойкнув та так і залишився стояти зігнувшись у три погибелі.
— Здається, я вчасно, — посміхнулася Августина і взялася до нового пацієнта.
За п'ять хвилин Никанор Іванович з подивом розігнув спину і, потираючи поперек, вигукнув:
— Та ви просто чарівниця!
Августина злякано притисла палець до вуст і прошепотіла:
— Тсс! Дуже прошу вас нікому про це не говорити.
— Ви тримаєте свій цілительський дар у таємниці? — здивувався Никанор Іванович. — Та це просто злочин!
— Люди на цьому великі гроші заробляють, — уставив Вася.
— Справді? — щиро здивувалася Августина. — А я думала, що можна заробити лише вантаженням-розвантаженням.
— Ви, далебі, жартунка. Який з вас вантажник з вашою тендітною комплекцією?! — розсміявся Никанор Іванович.
— Ой, що це?! — скрикнув раптом Вася.
Біля дверей сиділа дивна рептилія і старанно жувала тапочок.
— Це Яків Еммануїл Феліциус, — відрекомендувала Липочка свого вихованця. — Треба ж, він од усіх ховався, з торбинки носа не показував, а тут сам виліз.
— Кльовий звірик! Варан? З крильцями. Я такого ніколи не бачив. На дракона схожий.
— А може, це і є дракон? — обережно промацала ґрунт Липочка.
— Хотілося б, але, на жаль, дракони бувають лише в казках, — зітхнув Вася.
«Ну й відсталий світ! Ані чаклунства, ані драконів», — подумала Липочка, але переконувати нікого не стала.
— А що він їсть?
— Усе, окрім м'яса, — сказала Липочка.
— Зрозуміло. Травоїдний.
Феліциус вирішив, що хлопчик натякає на його образливе прізвисько, і обурено засопів. Липочка зрозуміла вихованця без слів і поправила:
— Вегетаріанець.
— А давай звати його Дракончик. Адже схожий, — запропонував Вася.
Так у людському світі здобув визнання бодай один дракон.
Поки Никанор Іванович з Августиною накривали на стіл, а Вася годував дракончика, Липочка побачила на письмовому столі дуже дивне віконце, у якому мерехтіли зірочки. Вони виникали з чорноти, гасли, а на їх місці з'являлися нові. Видовище зачаровувало. Але найдивніше — ззаду віконця жодних зірок не було. Та й звідки їм було взятися серед білого дня! Спантеличена Липочка звернулася до Васі:
— Що це?
— Монітор.
— Що таке монітор?
— Ну, частина комп'ютера.
— Що таке комп'ютер?
— Ти що, комп'ютерів ніколи не бачила? — Вася недовірливо втупився в Липочку.
Дівчинка похитала головою.
— Приколюєшся, — не повірив Вася.
— Чесно. У нас їх немає.
— Ну ти й динозавр. Як же ти живеш без компа?
— А як ти живеш з компом? — поцікавилася дівчинка.
Цього дня Липочка дістала урок з інформатики і довідалася, що чаклунство тут є, але зовсім не таке, як у Вернисвіті.
День пролетів непомітно. Нікому не хотілося прощатися.
— Ми вас проведемо, — галантно запропонував Никанор Іванович.
— Спасибі, не треба, — відмовилася Августина.
— Чому ж? Не можна двом чарівним дамам так пізно ходити вулицею самим. Де ви зупинилися? — наполягав дід.
Липочка зрозуміла, що зараз саме час проситися на нічліг.
— Ніде. Ми біженці. Документів немає. Ночували на вокзалі, але тепер туди не можна. І ми не знаємо, де будемо спати, — одним подихом випалила вона.
— Жахливо! Чому ж ви відразу не сказали? Залишайтеся у нас. Василю, ти як гадаєш?
— Гадаю, це здорово! — вигукнув Вася.
— Ви певні, що ми вам не завдамо клопоту? — затурбувалася Августина.
Вона була переконана, що це найкраще місце в усьому тутешньому світі, і боялася повірити в таке щастя.
— Що ви! Нам буде приємно, — запевнив її Никанор Іванович.
— Я звільню вам свою кімнату, а сам переберуся на горище, — запропонував Вася.
— Що ти! Ми самі можемо розміститися на горищі,— сказала Августина.
— Ні, у мене там здорово. А вам тут буде зручніше, — запевнив Вася.
Липочка хитро посміхнулася. Коли то ще вона загадала бажання, краще не придумаєш. Щоденник працював чудово.