— Ти що, ніколи не розв'язувала рівнянь? — запитав Вася.
З Липочкою він уже нічому не дивувався.
— Єрмолаєв, Бабкіна, припиніть шепотіти! Що ви там обговорюєте? — приструнчила їх математичка Світлана Олександрівна.
— Що таке алгебра? — у лоб запитала Липочка.
— У якому сенсі? — не зрозуміла вчителька.
— Для чого потрібні всі ці цифри і закарлючки з кришечками?
— Ти хочеш сказати, що не знайома з квадратними коренями?
— З квадратними? — пирснула Липочка, але вчасно похопилася, що в цьому дивному світі може бути все, що завгодно, навіть квадратне коріння, і обережно додала: — У наших краях вони зустрічаються нечасто.
Клас приготувався до чергової витівки. Новенька була невичерпним джерелом жартів.
— Що ти мені голову морочиш? Можна подумати, ти вперше бачиш підручник алгебри. Ти що, з гір спустилася? — сказала Світлана Олександрівна.
Липочка кивнула:
— Так. Але в нас на рівнині квадратні корені теж не ростуть.
— Припини блазнювати.
— Правда, я не вчилася алгебри.
— А чого ти вчилася? — починаючи втрачати терпець, запитала математичка.
— Магістики, абракадабрики, тихомудрії,— перелічила Липочка.
Вона мало не бовкнула про давньодраконську, але вчасно вкусила себе за язик, бо згадала, що дракони в цьому світі не водяться.
Вірус веселощів знову уразив клас. Липочка дивувалася, чому всі регочуть. Мабуть, у школі зібралися на диво веселі діти і надзвичайно нервові вчителі.
— Годі вдавати із себе клоунесу. Вирішила першого ж дня зірвати урок?
Учителька стукнула указкою по столу.
У Липочки виникло відчуття, що подібне з нею вже відбувалося. Аби стримати гнів учительки, вона вдалася до перевіреного засобу.
— Вибачте, мені краще помовчати.
Після уроків до Липочки підійшов Макс Ливнєв.
— А ти прикольна дівчинка. Хочеш, я тебе проведу додому?
— Відстань, Ливнєв! Їй з тобою не по дорозі,— сказав Вася.
— А ти хто такий, щоб за неї розпоряджатися? — розлютився Макс.
— Я її родич. Далекий, — буркнув Вася і почервонів.
Липочка припинила їхню суперечку.
— Правда, ми ходимо разом з Васею.
— Так він ще не додому. Йому до спортзалу треба, рекорди ставити, — наполягав Ливнєв.
— Ух ти! Ти збираєшся стати героєм? — Липочка поглянула на Васю з повагою.
Рекордсмен зніяковів і почервонів ще дужче. За нього відповів Ливнєв:
— Ага, Геракл відпочиває. Єрмолаєв збирається сто разів підтягнутися.
— Я почекаю, — Липочка повернулася до Васі.
— Довго чекати доведеться. Це в нього програма на рік, — посміхнувся Макс, а Вася додав, щоб припинити цю неприємну розмову:
— Справді, ти йди. Я можу затриматися.
Його нудило від думки, що Макс піде проводжати Липочку, але постати перед нею лантухом, що теліпається на перекладині, було ще гірше. Такої ганьби він би не стерпів.
Липочка з Максом пішли. На душі у Васі було тоскно. Він розумів, що не має права вказувати їй, з ким дружити і що робити. Але залицяння Ливнєва його допекли до живого. Невідомо ще, що Ливнєв про нього наплете. Клянучи долю і той день, коли він винайшов реактивні присадки, Вася попрямував у спортзал.
Липочка Максу подобалася. Симпатична дівчинка, з гумором і на диво смілива. Він уперше бачив, щоб хтось отак розмовляв з учителями. У новенькій була цікавинка. Ліна перед нею явно програвала. Макс вирішив познайомитися з Липочкою ближче. Головне, щоб Єрмолаєв не плутався під ногами.
Дорогою він розповідав їй про свої спортивні подвиги. Дівчинка виявилася вдячним слухачем. Вона з таким інтересом слухала його, що не було жодної можливості стриматися і не додати в розповідь барв, спочатку зовсім небагато, потім ще трохи. Поки вони дійшли додому, Макс уже виглядав володарем чорного поясу, готовим однією лівою укласти Чака Норріса, якби в нього була така нагода.
Розлучаючись біля хвіртки, Макс запропонував:
— Приходь сьогодні увечері до школи. Там у нас класна туса. Катаємося на роликах.
— На чому? — не зрозуміла Липочка.
— На роликових ковзанах. Ти катаєшся?
— Не знаю. Я ніколи не пробувала, — чесно призналася дівчинка.
— Тим паче. Запевняю, тобі сподобається. Я тебе навчу, — запалився Макс.
Кращого способу подружитися з дівчинкою годі було придумати.
— Ну що, прийдеш? — з надією запитав Ливнєв.
— Добре, — погодилася дівчинка.
— Єсс! — вигукнув Макс.