Новенька не ламалася і не набивала собі ціну. Це була ще одна риса, яка приємно виділяла її серед решти дівчат.
Коли Вася прийшов додому, Липочка сиділа за комп'ютером і гортала Вікіпедію. Вона встигла довідатися, що таке алгебра, роликові ковзани, клоунеса, але що означають слова «прикольно» й «туса», так і залишилося для неї таємницею.
Липочка зраділа приходу Васі так само щиро, як діти зустрічі з Дідом Морозом, з тією лише різницею, що її радість була абсолютно безкорисливою.
— Ти сьогодні рано, — зауважив дід.
— Вась Васьович зглянувся, раніше відпустив, — буркнув Вася.
— Учитель фізкультури хоче зробити з нього чемпіона. Вася вже другий тиждень у спортзал ходить, — пояснив Никанор Іванович.
— Діду, ти ще знущаєшся. І так нудно.
— Ти щодня підтягуєшся по сто разів? — запитала Липочка.
— Ти що? Якби я підтягнувся, фізрук би мене відразу відпустив. Я й десяти разів не підтягнуся. Як мене все це дістало!
— Не переживай, у тебе вийде, — загадково посміхнулася Липочка.
— Твоїми б устами… — невесело посміхнувся Вася.
Августина майже щодня тішила всіх домашньою випічкою. Так само собою повелося о п'ятій годині пити чай. Після чаювання Липочка повідомила:
— Бабусю, сьогодні біля школи туса. Мене теж покликали.
— Що ще за туса? — не зрозуміла старенька.
— Це коли на роликах катаються.
— На чому?
— У черевиках на колесах, — пояснила Липочка.
— Я не знав, що ти вмієш кататися на роликах, — сказав Вася.
— Я не вмію, але Макс обіцяв мене навчити.
Образа пронизала Васі серце, та так і залишилася там стриміти невидимим кинджалом. Досить було з'явитися Максу, як він одразу перетягнув Липочку на свій бік. Що в ньому знаходять дівчата? Лише раз провів додому, і Липочка вже готова йти з ним на край світу.
З краєм світу Вася, звичайно, перебільшував. Школа розміщувалася набагато ближче, але від цього Васі було не легше. Він демонстративно узяв підручник і ліг на канапу.
— А ти хіба не підеш? — здивувалася Липочка.
— Ні. Треба ще дещо довчити, — кинув Вася найбайдужішим тоном, на який тільки був здатний.
— Тоді і я залишуся, — рішуче заявила дівчинка.
— Ні, якщо хочеш, іди, — для проформи сказав Вася.
Він сподівався, вона зрозуміє, що він сказав це з увічливості, ніби навмисно. Але Липочка була прямою, як лінія, проведена з точки А до точки Б. Для неї подвійного значення в словах не існувало.
— Добре. Тоді я пішла, — просяяла вона.
Двері за нею зачинилися. Вася лежав і тупо впирався в книжку. Минуло чимало часу, перш ніж він помітив, що тримає її догори ногами.
Глава 16
Осінь тішила останніми теплими деньками. На шкільному подвір'ї палахкотіли багаття кленів. Берези кокетливо струшували золотими кучерями щоразу, як вітерець лоскотав їхні крони.
На майданчику перед школою вирувало життя. Народу зібралося багато. Наближався час, коли ролики доведеться відправити на антресолі до весни, і зараз ролери хотіли досхочу накататися. В основному тут були старшокласники. Це давало Максу зайвий привід похизуватися перед новенькою. У товаристві ролерів усі ставилися один до одного на рівних. Тут поважали не вік, а майстерність.
Побачивши, що руденька прийшла без Васька, Макс розцвів. Значить, родинні почуття можна посунути. Він під'їхав до Липочки і, зробивши крутий віраж, різко загальмував.
— Привіт. Сама?
— Вася уроки робить.
— Правильно. Ученому світ, а невчених тьма. Єрмолаєву не завадить набратися розуму, — посміхнувся Ливнєв.
Липочці не сподобався його тон, але з другого боку, нічого поганого він не сказав. Не треба чіплятися через дурниці.
Дівчинка із захватом дивилася, як діти виписують кола на роликових ковзанах. Чому у Вернисвіті ніхто не додумався до такої простої речі?
— Ото так! Я теж так хочу! — вигукнула вона.
Макс зробив ялиночку заднім ходом і протекційно промовив:
— Зараз влаштуємо.
На сходинках сиділа дівчинка із сьомого «Б», на прізвисько Гарбузик. Її щокате, рум'яне обличчя і справді було схоже на гарбуз. Мати-природа немов помилилася, коли збирала її з деталей, і овал голови поставила не вертикально, а горизонтально. Можливо, природа і не схалтурила, а причиною оптичного обману було те, що шия дівчинки практично губилася за товстими, як у хом'яка, щоками.
Гарбузик захоплено хрумтів чіпсами, навіть не роблячи спроби приміряти роликові ковзани, що лежали поруч. Вона була тут завсідником. Батьки купили їй ковзани, сподіваючись, що вона схудне. Спочатку Гарбузик чесно намагався навчитися кататися, але, відпрацювавши всі відомі науці види падіння, вона вирішила, що здоровий спосіб життя і роликові ковзани несумісні.