— Молодчина! За один день ти вже дещо вмієш, — похвалив її старшокласник.
— Це не рахується. Ти говорила, що кататимешся краще за всіх, — нагадав Ливнєв.
— Почекай, я тільки розкатуюсь, — сліпуче посміхнулася Липочка, розвернулася і досить упевнено проїхала довкола майданчика.
— Непогано для першого разу, — скривився Макс. — Але для виграшу недостатньо.
— Перестань! Ніхто з вас не зміг би так проїхатися на другий же день, — заступився за Липочку Вася.
— А ти взагалі заткнися. Я не з тобою спорив. Можливо, їй хочеться програти. А тобі завидно, дурню? — накинувся на Васю Макс.
Липочка важко зітхнула.
— Послухай, ти мене розсердив. І пам'ятай, я тобі пропонувала піти на мирову.
Цього разу дівчинка вирішила без жартів показати, на що здатна. Недаремно вона підстрахувала своє бажання, перш ніж записати його в Щоденник, і вчора години дві просиділа в Інтернеті, вивчаючи прийоми катання.
Майбутня чемпіонка розігналася, зробила крутий віраж, хвацько збігла по сходах нагору, скочила на парапет, стрижем пролетіла вниз і зістрибнула, як з трампліну, при цьому закрутившись так, що правою рукою торкнулася лівого ролика, а лівою докрутилася назад до правого.
— Це ж м'ют! — видихнув Діма.
Не встигли глядачі перетравити перший сюрприз, як сміливе дівчисько зробило греб і перейшло на слайди. Після фаст-слайду і ковзання на одній нозі, вона продемонструвала сторопілим глядачам бек-слайд, проїхала задки і завершила свій виступ коронним слайдом на задньому колесі. Це було межею досконалості. Уїл-слайд навіть серед мастодонтів ролерства вміють виконувати одиниці.
Закінчивши виставу, Липочка різко загальмувала.
— Пацани, що це було? — запитав однокласник і друг Діми.
Запала тиша. Приголомшені глядачі мовчали. Шкільний двір не бачив такої досконалості.
Липочка поглянула на Ливнєва і посміхнулася.
— Ну що, не розхотів цілуватися? Он пес під деревом тебе чекає.
Макс не сподівався на таку розв'язку. У чотири роки його вкусила сусідська болонка, і з того часу він панічно боявся собак.
— Ти ж це… теє… несерйозно? — з надією в голосі промекав Макс і кинув тривожний погляд на дворнягу, яка старанно вишукувала на собі бліх і не підозрювала про щастя, що випало на її долю.
— Можеш зробити це не по-дорослому, — поблажливо дозволила Липочка під сміх присутніх.
— Так нечесно! Ти вміла кататися і все навмисно підстроїла, — почав опиратися Макс.
— А якби ти переміг, було б чесно? — з викликом запитала Липочка.
Один із старших хлопців поклав руку Ливнєву на плече і сказав:
— Максику, ти мені друг, але ти попав.
Макс обвів усіх поглядом, але ні підтримки, ні співчуття не зустрів.
— Ви що?! А раптом він скажений?
— Може, це ти скажений? Я ж у тебе довідку не запитувала. А цілуватися ліз, — глузливо сказала Липочка.
— Давай, Максе. Не томи народ, — підхопили ролерів.
Весь блиск із Ливнєва зійшов, як акварельна фарба під дощем. Він ступив на газон і, похитуючись на ногах, став підходити до дворняги. Почувши загальну увагу, собака насторожився. Він покинув шукати бліх і уважно стежив за маневрами хлопця. Собачий життєвий досвід підказував, що той замислив щось недобре. Дворняга вищирився і тихо загарчав.
Макс щодуху рвонув від нього. Собака гавкнув і з не меншою прудкістю кинувся в інший бік.
— Ех ти, горе-залицяльнику! Навіть пес із тобою цілуватися не хоче.
Усі дружно засміялися. Ливнєв не звик, щоб з нього сміялися. Від злості його обличчя стало червоним, як гузно в шимпанзе.
— Та пішла ти! — крикнув він і став стягувати ковзани.
— Ти мені ще ролики винен, — нагадала Липочка.
— Перетопчешся, — зло процідив Макс, закинув ковзани за спину і розгонисто подався геть.
— А ось це він даремно, — протягнув Діма.
Серед ролерів він мав таку повагу, що навіть Сорока засудив вчинок свого дружка.
Старшокласник підійшов до Липочки:
— Покажеш, як робити уїл-слайд? У чому фішка?
Липочка з радістю ділилася секретами майстерності і за годину стала своєю-своїсінькою.
— Що ж ти вчора розігрувала із себе невмійка? Я вже повірив, що ти вперше стала на ковзани, — широко посміхнувся Діма.
Липочка хотіла сказати, що це суща правда, але прикусила язика. Тут люди не вірили в чудеса. А чого ще можна чекати від світу, де немає чаклунства?