— Сирі, замов мені квиток на літак з аеропорту Кеннеді до Непалу з пересадкою в Омасі, штат Небраска. Коли? Якнайскоріше!
Перш ніж летіти до рідного міста, Пенні випхала у двері свого боса — оголеного та скривавленого — з безладною купою його одягу. Потім вона підійшла до замкнених дверей Монік, постукала:
— Мо! Ти мене чуєш? — Вона почала просовувати у щілину під дверима солодкий пиріжок із чорницею. — Поїж що-небудь, — вмовляла вона. — Воду пий. Я повернуся якомога швидше.
Їй у відповідь пролунало лише знайоме дзижчання, яке було чутно звідти вже кілька днів.
Коли Пенні йшла вестибюлем аеропорту Кеннеді, мимохідь помітила, що не зустріла жодної жінки. Починаючи з касира, закінчуючи мандрівниками — тільки чоловіки. Ймовірно, жінки припинили своє існування у громадський сфері.
Задля того щоб не привертати ворожих чоловічих поглядів, — Нью-Йорк перетворювався на сексуальну порохову бочку! — вона завбачливо вдягнула вінтажний брючний костюм від Іва Сен-Лорана. Було в її вигляді щось чоловіче, особливо на додачу до смугастого білого светра з високим коміром, під яким узагалі не було помітно її приголомшливого бюстгальтера. Розкішне волосся приховала під в’язаною шапкою, з косметики лише трохи блиску для губ. Ішла, поводячи плечима, імітуючи розв’язну ходу. Якщо Пенні й привернула увагу якогось незнайомця, що проходив повз, вона виглядала, мов юний матрос, який зійшов на берег.
Те саме невідоме джерело в «Бі-Бі-енд-Бі», завдяки якому стався витік інформації про позов до президента Хінд, напевно, і тепер розповіло засобам масової інформації. Газетний кіоск у аеропорту майорів заголовками газет: «Попелюшка Пенні Гарриґан винайшла сексуальні іграшки!» На перших шпальтах надрукували в усіх подробицях її позов про те, як її ерогенні зони вдосконалювали пристрої для плотських втіх «Чарівна ти». Задля ілюстрації кожна газета розмістила фото зануреної в білі атласні подушки голови Пенні. Її заплющені очі, висунутий з рота язик підтверджували, що всі вони — стоп-кадри з того відео, що Макс записував у Парижі. Ці знімки виглядали на диво сексуально, але ж навряд чи на них вона нагадувала генія-практика, яким її охрестили газети.
Опинившись у безпеці розкішного салону чартерного літака, Пенні відкрила ноутбук та почала нишпорити в Мережі. Кількох заголовків вистачило, щоб підтвердити її найстрашніші жахи. Уперше за всю історію існування Національна жіноча організація скасувала свою щорічну конференцію через брак учасниць. Шість тижнів тому список було майже складено, але відтоді, як на ринку з’явилася продукція «Чарівна ти», всі делегатки скасували свої заявки на участь. Дехто посилався на важливіші власні справи. Решта заявила, що досліджують альтернативні засоби самореалізації. Хай там як, без активних учасниць немає і конференції. Національній жіночій організації загрожувало зникнення. Пенні також зателефонувала до національного офісу Ліги жінок-виборців. Автовідповідач повідомив їй, що на цей час організації бракує співробітників, тому вона закрита на невизначений термін. Жінки-сенаторки та члени Палати представників уже тиждень не з’являються на засідання.
У серці Пенні зажеврів жах, але вона продовжувала пошуки.
На перший погляд, ця історія не мала жодного відношення до попередніх, але пішли зі спорту всі члени Олімпійської жіночої збірної. Усі найвидатніші атлетки — починаючи зі збірної з хокею на траві та закінчуючи гімнастками та фігуристками — вирішили залишитися вдома, позбавляючись шансу отримати золоті медалі. В іншій статті описувалося, як усі альти та сопрано самовільно вийшли зі складу Мормонського табернакального хору[11].
Майже 100 відсотків відсутніх у всіх галузях послуг забеспечували жінки.
Невдовзі, згідно з інтернет-сайтами, статки «ДейтаМайкроКом» сягнуть захмарних висот. Усі підрозділи компанії, наприклад «Чарівна ти», звітували про рекордні продажі.
В аеропорту Омахи біля залу прибуття на неї чекав звичайний білий фургон.
— Пенні, — окликнув її водій. То був її батько. Побачивши доньку, він здивовано запитав: — Пен-Пен, чом ти вбралася мов моряк?
Дверцята з іншого боку фургону відчинилися. Якийсь незнайомець, що ховався там, всередині, голосно наказав їй:
— Сідай-но, швидко! — Він кивнув, щоб пхала у салон валізу. — Нам потрібно врятувати твою маму!
11
Хор релігійного руху Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів із Солт-Лейк-Сіті. Неодноразовий володар «Греммі» та «Еммі».