Іронія долі: без Рейвенвудів Гатліна взагалі могло не бути. Ті, хто страхався Мейкона Рейвенвуда і його родини, мали б подякувати їм за те, що місто узагалі з’явилося. Цікаво, що б на це сказала місіс Лінкольн? Гадаю, їй усе відомо, а це ще одна причина, чому вона, як і всі решта, має на Рейвенвуда зуб.
Я глянув на власну руку, забруднену на диво родючою гатлінівською землею: на долоні й досі лежав викопаний непотріб.
— Тітко Пруденс, це ваше? — я обмив каблучку під краном і простягнув її Сестрам.
— Боже, цю каблучку мені подарував мій другий чоловік, Воллес Притчард! На нашу першу і єдину річницю весілля, — додала вона пошепки. — Він був страшенним, жахливим скнарою. А де ти її знайшов?
— Відкопав у дворі. А ще я викопав ложечку й наперсток.
— Мерсі, поглянь, Ітан знайшов твою ложку штату Теннессі з колекції! Я ж казала, що я її не брала! — заверещала тітка Пруденс.
— Дай-но сюди, — тітка Мерсі начепила окуляри, щоб роздивитися ложку. — Точно. Нарешті в мене є всі одинадцять штатів.
— Тітко Мерсі, взагалі штатів більше, ніж одинадцять.
— Я збираю тільки штати Конфедерації.
Їй схвально покивали тітки Пруденс і Грейс.
— До речі, про закопане. Уявляєте — Юніс Ганікат заповіла поховати її разом зі своєю збіркою рецептів, бо не хотіла, щоб хто-небудь із церкви зазіхнув на її коблер,[20] — сказала тітка Мерсі, хитаючи головою.
— Недобра вона була, як і її сестра, — тітка Грейс намагалася відкрити коробку з шоколадними цукерками колекційною ложечкою штату Теннессі.
— Та й рецепт був такий собі, — додала тітка Мерсі.
Тітка Грейс перевернула коробку, щоб прочитати назви цукерок на дні.
— Мерсі, а яка з них із масляним кремом?
— Коли я вмру, то хочу, щоб мені в могилу поклали мою хутряну накидку і Біблію, — сказала тітка Пруденс.
— Бог не додасть тобі за це очок, Пруденс Джейн.
— А я й не збираюся заробляти очки. Я просто хочу, щоб мені було що почитати, доки чекатиму в черзі. Але якби їх і роздавали, то у мене б очок було більше за тебе, Грейс Енн.
Поховали зі збіркою рецептів…
А що як «Книга місяців» теж похована? Що як хтось заховав її від нас, щоб ми її не знайшли? Можливо, той, хто знався на її силі краще за решту. Женев’єва.
«Ліно, здається, я знаю, де книга».
Спочатку була тиша, але потім Лінині думки дістались моїх.
«Ти про що?»
«„Книга місяців". Я гадаю, вона у Женев’єви».
«Женев’єва померла».
«Я знаю».
«То про що ти, Ітане?»
«Думаю, ти здогадалася».
До столу пришкандибав нещасний Гарлон Джеймс — його лапа й досі була в гіпсі. Тітка Мерсі заходилася діставати для нього з коробки цукерки в чорному шоколаді.
— Мерсі, не годуй собаку солодким! Ти його вб’єш! Я бачила це в шоу Опри. Це вони про шоколад казали чи… про цибульний соус?..
— Ітане, лишити тобі іриски? — запитала тітка Мерсі. — Ітане?
Я вже її не чув. Я міркував, як розкопати могилу.
7. XII
Грабарі
Так вирішила Ліна. Сьогодні був день народження тітки Дел, і в останню хвилину Ліна запропонувала влаштувати у Рейвенвуді сімейне свято. Також вона вирішила запросити Амму, хоча й знала, що Амма погодиться переступити поріг Рейвенвуду хіба що за небесного втручання. Не знаю, що вони не поділили з Мейконом, але на нього Амма реагувала ненабагато краще, ніж на медальйон. І так само, як від медальйона, воліла триматися подалі.
Мовчун Редлі прибіг до нас удень, тримаючи в зубах списаний каліграфічним почерком сувій. Хоча це було всього лиш запрошення, Амма його навіть пальцем не торкнулася, та й мене відпускати не хотіла. Слава Богу, вона не бачила, як я потім сідав у катафалк із маминою старою садовою лопатою, бо це була б справжня ядерна війна.
Я шукав будь-якої нагоди втекти з дому, навіть задля розграбування гробниць. Після Дня подяки батько знову замкнувся в кабінеті, а відтоді як Мейкон і Амма застукали нас у Lunae Libri, я повсюди наражався на її пильне й прискіпливе око.
Нам з Ліною заборонили повертатися до Lunae Libri, принаймні протягом наступних шістдесяти вісьмох днів. Мейкон і Амма, очевидячки, не хотіли, щоб ми відкопали ще якусь інформацію, котрою не планували з нами ділитися.
— Після одинадцятого лютого робитимеш усе, що заманеться, — гиркала Амма, — а доти роби те, що роблять усі твої ровесники: дивися телевізор, слухай музику і тримайся подалі від усіх тих книжок.
Мама розсміялася б, дізнавшись, що мені забороняють читати книжки. Щось у нас зовсім кепські справи.
20
Коблер — різновид випічки, одна з традиційних страв у британських колоніях Північної Америки.