4. Встановлено, що загроза життю Гайдука І.П. походила особисто від Президента Конфедерації Е. Ван Лі (поважну роль міг відіграти особистісний фактор — чоловіча ревність) та його близького оточення (С.Фішер, А.Джозеф, В.Кроуфорд та інші), які діяли якщо не у прямій змові, то за мовчазною згодою ряду високопосадовців України (Мережко Ю.Ю., Фощенко Р.В. та інші). Детальний список українських посадових осіб, задіяниху цій справі, додається.
5. Достовірно встановлено, що заступник директора Бюро Гайдука І.П. підполковник ВІРУ Безпалий В.І. був багаторічним агентом ДерВару і працював під псевдо «Імператор», перебуваючи під прямим підпорядкуванням Мережка Ю.Ю. і Фощенка Р.В.
6. Досі невідомо, хто вбив Безпалого В.І. На місці пострілу було знайдено американську великокаліберну снайперську гвинтівку М-650 (калібру 12,7 мм) з магазином на 7 патронів, залишилось 5 патронів. Ніяких інших слідів чи доказів — хто є учасником чи замовником злочину — не знайдено.
7. Інцидент з Бюро призвів до «побічних втрат»: після від'їзду Гайдука І.П. з Вашінгтона (21/04/2077) безслідно зникла його «френдгерл» Лінда Кенворсі, а 29/05/2077 у готелі «Хілтон Вашінгтон» була знайдена мертвою співробітниця Бюро (перекладач, технічний менеджер) Ніколь Коен. Хто скоїв ці злочини — невідомо.
8. Залишається неясною (ще нез'ясованою) у цій ситуації роль Гетьмана України К-Д. Махуна та Генерального писаря Клинкевича В.Я. Аналіз їх діяльності триває.
ВИСНОВКИ:
1. Існує загроза згортання українсько-американської стратегічної співпраці внаслідок політичних інтриг всередині цих країн і зовнішнього геополітичного тиску, що може погіршити стан національної безпеки України.
2. Продовжує існувати загроза життю генерал-хорунжого Гайдука І.П. (причина — див. висновок 1).
3. Діяльність Бюро має бути якомога скоріше відновлена.
Аналітик Максиміліан ІV
40.
Після травневих заметілей і морозів літо в Києві почалося раптово, за один день. Як казав Григорій Невінчаний — від ранкового «Ш» до вечірнього «Ш», від шуби до шортів. Сталося це у четвер, 10 червня 2077 року. Температура повітря, принесеного з Сахари, вночі піднялася до 32°С і зростала.
Місто опинилося в щільній зоні спеки, яка вигарячила цегляні та бетонні стіни будинків, миттєво злизала острівці снігу, проникла до квартир (довелося увімкнути одночасно сотні тисяч кондиціонерів, для чого знадобилися резервні потужності чигиринського термоядерного реактора); в місті почали відкриватися притулки для старих і знедолених людей, які не витримували спеки, запрацювали фонтани-басейни для малечі. Останні вцілілі каштани на неспаленому і незруйнованому боці Хрещатика, між консерваторією і будівлею всесвітньої аграрної біржі на Бессарабці — там, де колись містився Бессарабський ринок, — викинули перші бруньки.
Гайдук, який переїхав з конспіративної на свою стару квартиру в 30-ти поверховому будинку на розі Інститутської та Банкової (мама залишилася в старій «батьківській» квартирі на площі Толстого), прокинувся на світанку від незвичного тепла, що струменіло з відчинених дверей балкону на 29-му поверсі. Вийшов на балкон, звідки відкривалася панорама старої частини Києва, Подолу, Дніпра і Труханового острова. Далеко знизу долинали крики дітей, цвірінькання горобців, які невідь звідки з'явилися, і брязкіт контейнерів для сміття, що їх нарешті після довгої зими взялася вивозити фірма "Green Clean".
Голоси дітей розбудили щемливі спогади: цю квартиру він придбав після свого одруження в 2060 році, і саме тут народилася його донька Кристина, яку востаннє бачив у 2062 році, коли розлучився з дружиною. Лара невдовзі після розлучення вийшла заміж за японця-стоматолога і виїхала до Едмонтона в Канаді, заборонивши Гайдуку бачити доньку. Час від часу агенти ВІРУ висилали Гайдукові фотографії доньки — гарної чорнявої дівчини, яка чомусь почала нагадувати йому японку.
Пролунав сигнал урядового геджету, і на екрані з'явилося повідомлення, що Гайдука о 10 годині чекає гетьман України в своєму палаці. Очікується прибуття офіційної делегації Союзу Держав Чорної Орди. Гайдук мав зустріти делегацію й узяти участь у переговорах.