— Швайнштайгер хоче розтрубити цю справу на всю Європу. Підготовлена спеціальна телепрограма з зізнаннями Владислава, точними адресами, явками, паролями, з прізвищами тих, хто кришував цю оборудку. Можуть закрити рахунки в банках. Але...
— Але?.. — наче зачарований, повторив Крейда.
— Є варіанти. Нещодавно в Києві був затриманий агент швейцарської розвідки, який збирав для компанії «Нестле» дані про українську шоколадну промисловість, про найновіші таємні розробки — з метою організації диверсій. Я міг би запропонувати Морісу (а це мій давній друг) обмін: його агента на нашого... Крейду. Але не можу. Закон є закон.
Гайдук простягнув руку, щоб забрати папірець з проханням звільнити Божену, але Крейда папір не віддав:
— Почекайте. Треба подумати. А ви певні, що ваш друг піде на обмін?
— Переконаний. Бо цей агент — його далекий родич. Це вкрай сенситивна історія для Моріса.
— Ну що ж, — Крейда написав на папері одне слово й зазначив своє факсиміле. — Хоча цей Крейда і не має до мене жодного відношення, він мені навіть не однофамілець, але може постраждати престиж держави. Я вас дуже прошу домовитись з цим вашим швейцаром.
На поданні Божени значилось: «ЗВІЛЬНИТИ. І.О.Крейда 24.06.2077».
Галушковий ланч видався на славу: п'ючи холодний духмяний узвар, Гайдук домовився з Крейдою про подальше зміцнення взаємодії між двома відомствами. Неподалік місця, де вони ланчували, стояв чорний письмовий стіл Крейди. Тут він підписував смертні вироки, до практики яких повернулися з 2066 року — після вбивства президента України Федеріко-Гарсія Костюка. Процедуру підписання смертних вироків транслював телеканал, що належав Крейді — «канал поганих новин», як звали його в народі: тут транслювалися некрологи, природні катастрофи, поліцейська хроніка, повені в Бангладеш і народні повстання на півночі Африки. На каналі «добрих новин», що належав Фрідману, показували мексиканські серіали, гламурні весілля, українські оперетки, пісенні й танцювальні марафони, шоу високої моди, одеські гумористичні каліфорнійські еротичні програми. Соціологи дивувалися: всупереч усім законам логіки, рейтинги чорного Крейдиного каналу були вищі, ніж каналу Фрідмана. Крейда домігся спеціального дозволу Сейму — транслювати у профілактичних цілях виконання смертних вироків. І хоча на трансляцію Сейм ввів ряд обмежень — покази здійснювалися лише по п'ятницях опівночі, а дивитися програму «Влада закону» дозволялося глядачам, старшим за 18 років, — вся країна, затамувавши подих, спостерігала за шибеницею, побудованою в телестудії каналу KNN, та за зашморгом, в якому конали страчувані.
Вийшовши з затемнених прохолодних приміщень «чорного дирижабля», Гайдук відчув мить щастя, побачивши золоті бані Михайлівського собору й вдихнувши розпечене київське повітря. Електронний термометр на будинку готелю «Інтерконтинентал», що належав Крейді, показував 43°С.
Сівши у джип, в якому його чекав Григорій Невінчаний, Гайдук коротко наказав:
— У Феофанію-Пирогово.
Вони пірнули у швидкісний тунель, що виходив на дніпровську набережну, й помчали у напрямку ЗЕКу -116.
48.
22 червня 2077 р.
Таємно
Раднику Гетьмана України з національної безпеки,
Секретарю РНБ України, Генерал-хорунжому Гайдуку І.П.
АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА
щодо ситуації, що склалася напередодні саміту країн-членів Організації Глобальної Безпеки (ОГБ).
Саміт, що його намічено провести 5-7липня 2077 р. поблизу Афін на грецькому острові Евіа, за оцінками провідних аналітиків світу, повинен стати визначальною подією XXI століття. Адже йдеться, без перебільшення, про долю геополітичної системи, що зазнає на наших очах кардинальних змін. Розпад Росії, зникнення її зі світових карт стало найважливішою історичною подією останньої третини XXI століття, яка, безперечно, матиме серйозний вплив на зміну глобального балансу сил. Зростання потужності Чорної Орди, яка захопила більшу частину російської території та військово-промислового потенціалу, включаючи ядерний, претензії держав СДОР на світове панування, розгубленість серед країн-членів ОГБ, різке зменшення потужності і впливів Конфедерації Держав Північної Америки — все це є предметом великого занепокоєння демократичних країн, кількість яких з середини століття почала різко зменшуватись.