На засідання з'явилися заступники Гайдука, керівник його канцелярії, начальники дев'яти управлінь і шести служб, командири двох бригад спецназу «Грім» і «Блискавка» та перекладач Дмитро Мочалкін. Відсутні були лише командири мусульманських спецгруп — у п'ятницю вони відмолювали майбутні гріхи у Аллаха, враховуючи специфіку операції, наміченої на наступний тиждень. Прийшли також старші аналітики ВІРУ — численні Максиміліани, яких особливо цінував Гайдук. Начальник Другого, науково-технологічного управління, яким донедавна керував Гайдук, ще не був призначений.
Начальник Першого управління — глобально-стратегічного аналізу і прогнозів — підполковник Кирейко, схожий скоріше у своєму білому костюмі й незмінній краватці-метелику на професора права філіалу гарвардського університету в Києві, аніж на бойового офіцера, як завжди обережно — наче боявся, що його прогнози збудуться, а це призведе до незворотних ЗМІН у світовій історії — розповів про можливі рішення саміту ОГБ в Афінах та їхній вплив на хід глобальних подій. Він навіть порівняв саміт з Кримською конференцією Черчілля, Рузвельта і Сталіна 1944 року в Ялті.
Гайдук дивився на офіцерів, які сиділи, зосереджено втупившись в екрани лептопів, наче в магічні дзеркала, в яких можна побачити майбутнє, і питав себе: хто з них представник всемогутнього Сірого Князя, член сірих бригад, які терзали нещасну країну? Знав усіх, хто сьогодні зібрався тут — мозок і душу військової розвідки, за кожного можна було б поручитися. Можна. Було б. Якби не темні провалля людських душ, не таємні глибини заздрості, гнітючих комплексів дитинства, добре прихованої ненависті, честолюбства і засліплення грішми, а головне — захланної жадоби влади.
Недаремно консультант-психоаналітик ВІРУ професор Вебер казав про три рівні людської свідомості — людський, найбільш ламкий і несталий, пташиний і найнижчий — незнищенний, крокодилячий, коли людина з високодуховної, моральної істоти перетворюється на небезпечного хижака, котрий некліпно дивиться на свою жертву, очікуючи слушного часу, щоб накинутися і розтерзати, розшматувати, а потім, ледве витерши ікла від свіжої крові, виступати перед телекамерами й розповідати про патріотизм і служіння народові.
Гайдук згадав Віктора Безпалого, який не вписувався в ці пташино-крокодилячі схеми, але чомусь став зрадником. Тяжко зітхнувши, Гайдук примусив себе повернутися до наради. Начальник Шостого управління спеціальних операцій полковник Семиглазов, колишній військовий аташе в Москві, скаржився на відділ «Н» (забезпечення нелегальних операцій), який ще не виготовив фальшиві документи для турецької групи, і на відділ «Е» (спеціальних електронних операцій), бо ці веселі хакери майора Стригуна так і не передали командиру грецької групи необхідні для проведення операції коди.
Незважаючи на обговорення окремих технічних деталей, сама суть операції «Ахіллесова п'ята» та її кінцева мета не розкривалися: Гайдук взяв особисто на себе керівництво операцією, не узгодивши її ні з гетьманом, ні з ДерВаром. У разі провалу його очікував смертний вирок, у разі перемоги... Він не знав, що робити з плодами перемоги. Ще не знав.
Після наради він запросив усіх залишитись, щоб відзначити його другу генеральську зірочку. Це називалося «виставляння» й «обмивання». Григорій Невінчаний перетворив приміщення для засідань на бенкетний зал, що викликало серед офіцерів веселе пожвавлення. До Гайдука підійшла начальник Сьомого управління (агентурної розвідки), підполковник Назарова, непоказна тітонька, наче з телесеріалу «Англійська домогосподарка», й пошепки сказала, що тільки-но надійшло повідомлення агента «Посейдона» про повну готовність до операції. Гайдук дуже поважав цю тиху, немовби наївну і недалеку жінку, яка відзначалася глибоким аналітичним розумом і блискучим умінням вербувати агентів. Вона уславилася тим, що будучи резидентом ВІРУ в Європі й працюючи в підставній фірмі в Брюсселі, зайшла до чоловічого туалету штаб-квартири ОГБ, в якому мив руки заступник командуючого середземноморським сектором військ ОГБ французький адмірал Жан Дюваль, й завербувала його за чотири хвилини, показавши розгубленому адміралу деякі фото й вручивши йому 50-ти тисячну пачку рожевих асигнацій глобо. Саме Жан Дюваль допомагав тепер ВІРУ у проведенні операції в Егейському морі.