ПЕРЕРОДЖЕННЯ СЯОСЕ
У будинку Цзяня, що жив у Вейнані й служив секретарем в одному з міністерств, завелась нечиста сила, яка не давала мешканцям спокою. Через це він забрав сім'ю і переїхав звідти, а дома залишив одного тільки сторожа. Невдовзі той помер. Ставили замість нього ще кількох чоловіків, але всіх їх чекала та сама доля. Тоді Цзянь занедбав свій будинок остаточно.
В тій же місцевості проживав студент Тао Вансань — юнак сміливий і щирий, але часом нестриманий. Він любив спілкуватися з повіями, та коли закінчувалося вино, одразу ж випроваджував їх. Друзі часом навмисне посилали йому дівчаток, яких він з веселою усмішкою приймав у себе, однак міг цілу ніч пробути в їхньому товаристві, так і не доторкнувшись до котроїсь з них.
Одного разу Тао прийшов до секретаря в гості й вирішив там заночувати. Вночі до нього пробралася служниця, але він рішуче прогнав її геть, і секретар після цього став ще більше поважати студента.
Жив Тао дуже бідно. У невеликій хатці, окрім нього, мешкали й родичі покійної дружини. Літньої жаркої пори в кімнатах була така задуха, що якось Тао не витримав і попросив секретаря, щоб той дозволив йому тимчасово оселитися в покинутому будинку. Та оскільки там завелися привиди, секретар відмовив йому. Тоді студент написав трактат, в якому доводив, що нечистої сили взагалі не існує, відніс секретареві і сказав:
— А що вони зі мною зроблять, ті ваші привиди?
Зваживши на його наполегливе прохання, секретар погодився. Студент прийшов у будинок, прибрав у вітальні та кабінеті, а коли почало вечоріти, приніс туди свої книжки. Поки ходив за іншими речами, книжки кудись зникли. Вкрай здивований, він ліг горілиць на ліжко, затамував дух і став дивитися, що ж буде далі.
Минуло принаймні з чверть години, як почулися кроки. Тао злегка розтулив повіки, бачить: із сусідньої кімнати вийшли дві дівчини і поклали на стіл зниклі книжки. Одній дівчині було років з двадцять, а другій, мабуть, не більше сімнадцяти-вісімнадцяти, і обидві — писані красуні.
Підійшовши до ліжка, на якому лежав студент, вони нерішуче зупинились і тихенько підсміювалися, позираючи одна на одну. Студент не ворушився. Тоді старша задерла ногу і штовхнула його в живіт, а молодша, затиснувши собі рота рукою, лише тихо хихотіла. Студент відчув, як у нього схвильовано забилося серце: мабуть, від спокуси не втриматись. Він квапливо зосередився на чомусь серйозному і вже не звертав на дівчат уваги. Тоді старша почала лівою рукою смикати його за вуса, а правою злегка ляпати по щоці. Молодша вже заливалася від сміху. Студент рвучко підхопився з ліжка і закричав:
— Та як ти смієш, чортяче поріддя, чіпати мене?
Обидві дівчини миттю втекли.
Боячись, що такі знущання доведеться терпіти до самого ранку, студент хотів було перебратися назад, додому, та згодом йому стало соромно, що не дотримається свого слова, засвітив каганця і почав читати. В темних закутках кімнати весь час метлялися невиразні тіні, але він знову ж таки не звертав на них уваги.
Десь близько опівночі він запалив свічку і ліг спати. Та тільки заплющив очі, як відчув, що йому в ніс застромили якусь тонку стеблину. В ніздрі нестерпно засвербіло, і він голосно чхнув. З темного кутка почувся стриманий сміх.
Не зронивши й слова, студент прикинувся, ніби спить, і завмер. За кілька хвилин він побачив, що молодша дівчина взяла паперову стрічку, скрутила її тоненькою довгою трубочкою і підходить до нього, то переставляючи ноги, мов лелека, то завмираючи, як чапля.
Студент несподівано схопився з ліжка і закричав на неї. Дівчина одразу ж зникла з очей. Коли він улігся знову і хотів уже задрімати, йому почали лоскотати у вусі. Знущання тривали майже до самого ранку. Лише після того, як проспівали півні, в кімнаті запала тиша і студент заснув.
Вдень у будинку було все спокійно, та коли сонце зайшло, привиди з'явилися знову. Студент подумав, що заснути йому все одно не вдасться, тому вирішив спершу приготувати вечерю, щоб потім без турбот просидіти за своїми заняттями до самого ранку. Коли нарешті відкрив книжку, старша обережно підійшла до столу, сперлась на нього ліктями і стала стежити, як студент читає. Потім затулила долонею сторінку. Тао розсердивсь і замахнувся на неї, але дівчину мов вітром здуло.
За хвилину вона знову почала йому надокучати. Студент поклав руку на книжку і читав далі. Тоді менша підкралася до нього ззаду і затулила йому долонями очі. Потім відскочила вбік і весело засміялась.
— Стривайте ви, чортячі голови! Як тільки зловлю котру-небудь, одразу порішу! — вигукнув студент.
Але дівчата не злякалися його погроз. Тоді, переводячи розмову на жарт, він додав: