Одного разу він знову визирнув за ворота і побачив даоса з невеличкою мотикою в руках. Хлопчина попросив її у ченця, оглянув з усіх боків і спитав, для чого ця річ.
— А це щоб цілюще зілля копати, — відповів даос. — Хоч і невелика, а навіть камінь розбиває.
Студент не дуже-то йому повірив, але чернець почав сікти мотикою каміння, з якого було складено огорожу, і після кожного удару воно сипалось на землю, немовби якась порохнява. Хлопець так здивувався, що схопив мотику й не хотів випускати її з рук.
— Якщо вам, паничу, вона так сподобалася, то дозвольте її вам подарувати, — сказав, усміхаючись, даос.
Студент з великою радістю взяв мотику і запропонував ченцеві гроші, але той відмовився від них і пішов. Студент повернувся на подвір'я і давай перевіряти мотику на камені і на цеглі — ніяких тобі труднощів. Раптом йому спало на думку: а що, коли продовбати мотикою дірку в сусідній огорожі, тоді можна буде і ту вродливу дівчину побачити... Він не розумів, що цього робити не слід, і, отже, коли споночіло, перебрався через свою огорожу та й попрямував до садиби У.
Довелося пробивати аж два мури, поки нарешті дістався до внутрішнього дворика. Тут він звернув увагу, що в маленькому флігельку ще горить світло. Припав до вікна, зазирнув, а там Ціне саме знімає з себе вечірнє вбрання і моститься спати. За кілька хвилин свічка погасла. Стало тихо-тихо, ані звуку. Студент продовбав у обтягнутому папером вікні велику дірку і вскочив до кімнати. Дівчина уже солодко спала. Він хутко поскидав черевики і нищечком виліз на ліжко. Проте, боячись, коли б Ціне не прокинулась та не почала його сварити, після чого його, безперечно, виженуть, він тихенько приліг на краєчку її вишиваної ковдри і, ледве вловлюючи запашне дихання дівчини, почував себе, мов у раю.
Десь близько півночі, стомлений денними клопотами, він на мить склепив очі і незчувся, як заснув.
Ціне прокинулась від його сопіння. Бачить: у вікні велика дірка, через яку до кімнати пробивається світло. Вона злякалась, схопилася з ліжка, в потемках розбудила покоївку, а потім, відімкнувши двері, вибігла на подвір'я і давай стукати у вікна, будити інших служниць. Ті позбігалися з свічками та палицями в руках і побачили маленького студента, що мирно спав на гаптованій постелі. Придивившись пильніше, впізнали юного сусіда Хо, почали його штовхати, поки нарешті не розбудили. Хлопець хутко підвівся, і його очі враз загорілися, мов зорі, що падають. Здавалося, він не дуже злякався, а лише, зашарівшись від сорому, мовчки позирав на жінок.
Вони оточили його і, тикаючи пальцями, перелякано кричали: злодій. Тільки тепер він отямився і крізь сльози мовив:
— Я не злодій, а прийшов сюди тому, що люблю цю дівчину і хотів хоч раз побути з нею поряд.
Жінки засумнівалися, чи міг хлопчина сам пробити кілька мурів, але юнак вийняв свою мотику і похвалився, які чудеса вона може творити. Не повірили, заходились пробувати — і охнули від подиву, вигукуючи, що це не інакше як сам бог йому подарував.
Вирішили піти і доповісти самій господині про несподіваного гостя, але коли помітили, що дівчина сидить з низько опущеною головою й ніби про щось розмірковує, певно, не дуже схвалюючи їхнє рішення, то навперебій заговорили:
— Хлопець з порядної родини, і невелика ганьба для нас, якщо він прийшов сюди. То чи не краще відпустити його — хай собі йде і знову засилає сватів. А вранці скажемо мамі, що злодій був... То як, панночко?
Дівчина не відповіла, і жінки почали квапити студента, щоб він скоріше йшов звідси. Той попросив віддати йому мотику.
— Дурненький хлопчисько! — сміялися над ним жінки. — Ніяк не можеш забути про свій дивний інструмент?
Студент раптом побачив, що біля подушки лежить узорчата шпилька-фенікс, і крадькома засунув її собі в рукав. Проте одна із служниць помітила це і одразу ж доповіла своїй панночці. Та нічого не сказала, але й не розгнівалась.
Якась літня служниця поплескала хлопця по шиї і мовила:
— Не кажіть мені, що він дурненький! Такий малий, а розуму стало он що придумати, — і потягла його до пролому в стіні.
Повернувшись додому, Хо не посмів розповісти матері всієї правди, а тільки попросив ще раз послати до сусідки сваху. Мати не наважувалась прямо перечити синові, а сама тим часом почала звідусіль запрошувати свах, щоб вони знайшли для нього якусь іншу путящу пару. Ціне, довідавшись про це, захвилювалась. Потай від матері вона послала свою віддану служницю до старої Хо застерегти її від необачних кроків.