В самому розпалі веселощів за дверима раптом пролунав болісний крик і голосний плач. Кинулись до виходу, щоб дізнатися, що там сталось, і побачили Чжунсянь, яка з закривавленим обличчям бігла їм назустріч. На всі питання вона не відповідала, а тільки плакала. Друга гримнула на неї, і лише після цього дівчина промовила:
— Гуєр пристає до мене, вимагає, щоб я очі їй віддала. Якби я не втекла, вона б їх видряпала!
Друга спалахнула від сорому. На обличчі у неї виступив рясний піт — змішуючись з пудрою, він поволі стікав по щоках.
Четверта прибрала байдужого вигляду, а всі інші, хто сидів за столом, враз замовкли. За кілька хвилин гості стали прощатись.
Четверта підвелася теж, обсмикнула на собі одяг, вклонилася лише пані Лі та Третій, вийшла на вулицю, сіла в коляску і поїхала.
Брати та сестри тільки тепер збагнули, що покупцем усіх щойно проданих угідь та будинків був ніхто інший, як Чен.
Коли Четверта перебралася на недавно придбану садибу, то виявилося, що багато речей, які були там досі, безслідно зникли. Стара вдова та брати тепер намагались піддобритись до неї, пропонували їй своїх служників і служниць, різні речі, посуд, але Четверта від усього відмовлялась. Тільки коли пані Лі послала їй свою служницю, вона її взяла.
Не минуло і кількох днів, як повернувся додому і сам Чен. Насамперед він поїхав на могили предків. Коні, екіпажі, численна челядь сунули за ним слідом, мов хмара. Потім завітав у дім тестя, де виконав церемонію поклоніння перед труною Ху, а тоді зайшов з візитом до пані Лі. Поки сини небіжчика натягали на себе святковий одяг, він уже сів у свій екіпаж і поїхав.
Минуло вже кілька років, як помер старий Ху. Його нащадки увесь цей час тільки й знали, що цілими днями сварилися, ділячи майно та гроші, а про труну з тілом старого зовсім забули. Приміщення, де вона була тимчасово встановлена, протікало і руйнувалося, поступово перетворюючись, як сказав поет, «із розкішної кімнати в дике пустирище». Чену стало прикро, коли він побачив таке неподобство. Радитись з усіма цими панами він не став, а сам призначив день і влаштував похорони, як того вимагав обряд та звичаї. У день виносу тіла покійного з'їхалося стільки вельмож та знаменитостей, що сусіди тільки захоплено зітхали.
З тих пір збігло понад десять років. Чен успішно просувався по службі, дістаючи все нові й нові звання та чини. Односельці, коли у кого-небудь траплялась біда чи були якісь труднощі, звертались до нього, і він охоче допомагав усім, як тільки міг.
І от сталося так, що Ху Другий опинився у в'язниці; його звинувачували в причетності до вбивства. Прокурором у їхній області на той час був товариш Чена по навчанню, чоловік дуже принциповий і вимогливий. Старший із синів Ху попросив, щоб його тесть, цензор Ван, написав листа на захист арештованого, однак лист залишився без відповіді. Ху страшенно злякався, хотів було поїхати до молодшої сестри, щоб попросити в неї допомоги, але ніяк не міг зважитись.
Тоді він вирішив діяти не від власного імені, а повіз з собою листа від пані Лі. Прибувши до столиці, Ху не насмілився йти прямо до сестри, а дочекався, поки Чен поїде у палац; він сподівався, що Четверта згадає про свій родинний обов'язок і забуде про колишні образи.
Воротар доповів про нього. Назустріч вийшла стара служниця. Вона провела гостя до зали, принесла вина та закусок, але робила все це неохоче, ніби з якоюсь зневагою. Коли він нарешті попоїв, з'явилася Четверта, лагідно всміхаючись.
— Це ви, старший брате? — мовила сестра привітно. — У вас дома завжди стільки клопоту, а тут раптом не побоялись такої відстані і вибрали час, щоб удостоїти мене своїми відвідинами?
Старший брат упав перед нею ницьма і з плачем розповів, чому саме він прийшов сюди.
Четверта підняла його з підлоги.
— Старший брате, — засміялась вона, — адже ви чоловік твердої вдачі! Хіба можна так принижувати себе? Я — жінка, а чи бачили ви коли-небудь, щоб я плакала перед людьми?
Прочитавши листа від пані Лі, Четверта вела далі:
— Послухайте, у всіх моїх братів дружини, ну, прямо-таки феї-небожительки... Нехай кожна з них попросить батька чи старшого брата, і справа буде вирішена. Навіщо вам було їхати сюди, в таку далечінь?