Вивчення документів українських архівів дозволило також детально простежити аспекти виробничо-технічного співробітництва України, РРФСР і Німеччини в досліджуваний період, виявити його особливості, зробити необхідні висновки й узагальнення.
Архіви Російської Федерації дозволили більш детально дослідити комплекс радянсько-німецьких відносин у міжвоєнний період. Так, в архіві зовнішньої політики Російської Федерації (АЗПРФ) було опрацьовано матеріали іменних фондів державних діячів СРСР — Г.В. Чи- черіна (ф. 04); М.М. Литвинова (ф. 05); М.М. Крестинсь- кого (ф. 10).У дослідженні в основному використано листи вищим партійним діячам СРСР, доповідні записки, які стосувалися співробітництва обох сторін, пам'ятні записки, в яких розкриваються авіаційні, артилерійські питання, питання інженерної справи, оптики й морського відомства, хімічні питання й орієнтовні плани майбутніх випробувань, орієнтовні кошториси, звіти про відрядження червоних командирів на маневри до Німеччини, звіти про німецькі підприємства в СРСР та інші документи.
Високою інформаційною насиченістю відзначаються матеріали Російського державного військового архіву (РДВА). При підготовці дослідження у фондах архіву були використані матеріали Управління справами РВР СРСР (ф. 4); Головного управління Військово-повітряних сил РСЧА (ф. 29); Управління Південної мозирської групи військ Західного фронту (травень — грудень 1920 р.) (ф. 258); Управління командуючого всіма збройними силами на Україні і в Криму (1920-1935) (ф. 25899); Головного управління по закордонному постачанню Центрального управління постачання РСЧА (ф. 31863); Секретаріату Народного комісара оборони СРСР (ф. 33987); Секретаріату першого заступника голови РВР СРСР (ф. 33988); Управління начальника озброєнь РСЧА (ф. 33991), які містять документи секретаріату Управління справами РВР СРСР (ф. 4, оп. 1); Управління справами Народного комісара оборони (1917-1940) (ф. 4, оп. 14); І управління (учбового управління РСЧА) (ф. 29, оп. 23); документи РВР Українського військового округу (1920—1934) (ф. 25899, оп. 1); Відділу зовнішніх замовлень НКО СРСР (1917-1933) (ф. 31863, оп. 1.); документи Голови РВР СРСР (1918— 1934) (ф. 33987, оп. 1, оп. 2); секретаріату заступника Голови РВР (ф. 33988, оп. 2); документи Управління начальника озброєнь РСЧА (1929- 1930) (ф. 33991, оп. 1).
Загалом використані архівні матеріали можна умовно поділити на:
документи вищих державних органів СРСР, вищих органів Комуністичної партії, Центрального комітету Компартії України. До них відносяться постанови Політбюро ЦК «Про існуючі взаємовідносини з рейхсвером»; протоколи засідань РВР СРСР; документи відділів ЦК КП(б) України; протоколи радянсько-німецьких угод про організацію військово-учбових центрів на території СРСР; договори з німецькими підприємствами й фірмами;
радянські й німецькі дипломатичні документи, матеріали розвідувального управління штабу РСЧА, документи ОДПУ. Насамперед це повідомлення дипломатів про бесіди з державними діячами Німеччини; інструкції, копії доповідей німецької розвідки про РСЧА; зведення агентури в Німеччині; листування керівників різних відомств країн; копії доповідей червоних командирів про перебування в Німеччині, їхні листи й телеграми, звіти повпредства СРСР у Німеччині й копії звітів військових аташе в Берліні; кошториси витрат та інше;
особові фонди державних діячів СРСР.
Серед опублікованих матеріалів особливу увагу привертають тематичні збірки документів і матеріалів із міжнародно-правових питань. Серед них слід відзначити: «Документьі внешней политики СССР»[1], «Советско-гер- манские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора»[2], «Советско-герман- ские отношения 1922—1925 гг.»\ «Фашистский меч ко- вался в СССР»[3] та інші. Завдання збірок полягало, головним чином, у тому, щоб розкрити суть зовнішньої політики СРСР й одночасно охарактеризувати політику інших держав у цей період. Але треба зауважити, що в основному збірки вводять читача у світ сталінських концепцій і уперто пропонують стандартні формули про користь радянсько-німецьких торгово-економічних контактів і політичного співробітництва, його неминучість і наступні переваги для СРСР у її виважених диплома тичних маневрах.
У період кінця 1940-х — 1960-х років у науковий обіг були введені офіційні радянські й німецькі документи, у яких зіставлялися відомості з різних джерел; на документальній основі було показано позитивний досвід економічного й політичного співробітництва між країнами, але про військово-технічне не було сказано жодного слова[4]' [5]'[6]. В основному на цій документальній основі й з'явилися перші дослідницькі роботи. Автори документальних збірок підтримують точку зору, що основною причиною зближення Німеччини й Радянської Росії стала їх ізоляція від міжнародної політики країнами Антанти. Але в них відсутня незалежна оцінка, натомість фальсифікація й замовчування історичних фактів було основою радянської історіографії.