Як я згодом дізнався, це був перший загін, який атакував Ківерці. Вони обійшли місто через ліси й вийшли на дорогу, що вела до Луцька. Тут вони влаштували засідку на німецький гарнізон, що відступав, і повністю його розгромили.
Того ж дня було захоплено Луцьк та околиці аж до річки Стир. Протягом кількох десятків годин Пшебраже та найближчі райони Луцького повіту опинилися на звільненій території.
До табору увійшли радянські війська. У присутності представників влади та військових ми здавали та реєстрували зброю. З демобілізованих загонів самооборони Пшебраже було сформовано тимчасовий так званий «винищувальний батальйон», аналог ДРГМ299.
Незважаючи на звільнення цих територій регулярними частинами Радянської армії, а згодом — Польським військом300, бандити ще не здали зброю і становили серйозну силу. Саме цей загін із кількох десятків осіб мав захищати мешканців Пшебраже від набігів дрібних бандерівських угруповань.
Населення, як і раніше, перебувало в таборі. Села були спалені — повертатися не було куди.
Багато солдатів, які брали участь в обороні Пшебраже, одразу ж вступили до лав Польської армії.
Домовившись із Риковським, ми обоє вирушили до Рівного у пошуках представників Союзу польських патріотів301. Після тривалих пошуків ми їх знайшли. Єжи Путрамент302 прийняв нас дуже привітно.
«Я знаю вас із розповідей «Макса»», — перервав він нас, щойно ми назвали свої прізвища.
«То ви знаєте «Макса»?» — здивувався Риковський.
«Він у Рівному, ми якраз збираємося до нього.»
У будівлі школи поруч із парком Любомирського відбулася наша перша зустріч із «Максом» на звільненій землі. Його супроводжував майор Боркович.
«Ви з’явилися якраз вчасно», — зрадів «Макс». — «Щойно було ухвалено рішення про створення партизанської бригади під назвою «Грюнвальд»303. Ви мені тут дуже знадобитеся, бо я їду на тиждень до Києва304.»
Ми одразу ж опинилися втягнутими у вир роботи, пов’язаної з організацією нового загону. Риковський поїхав до Ківерців, щоб вербувати нових людей, «Макс» вилетів літаком до Києва, щоб узгодити з польським партизанським штабом305 деталі, що стосуються нового загону.
Тож ми разом із поручиком Вальчаком проводили набір кандидатів до новоствореного загону. Добровольців було дуже багато. До бригади «Грюнвальд» перейшло кілька сотень партизанів із Пшебраже, які в Рівному очікували зарахування до підрозділів Польської армії. Коли «Макс» повернувся з Києва, було з кого вибирати — у нас було близько п’ятисот осіб. Отримавши зброю та форму, ми вирушили до Пшебраже, щоб там поповнити особовий склад і розпочати підготовку до майбутніх завдань.
Для багатьох колишніх партизанів Пшебраже стало початком нового етапу боротьби в лавах бригади «Грюнвальд».
Інші центри самооборони на Волині
Окрім Пшебраже на Волині існувало чимало інших центрів самооборони. Постійні набіги банд УПА та масові вбивства польського населення змусили місцеве командування АК насамперед зайнятися проблемою самооборони.
У другій половині 1942 року активну діяльність у цьому напрямку розгорнули три офіцери АК: Леопольд Свікла306, псевдонім «Адам», його заступник Єжи Александрович307, псевдонім «Чижик», а також начальник з диверсійних операцій Вацлав Копісто, псевдонім «Кра». Вже через кілька місяців підпільна діяльність АК, спрямована на боротьбу з окупантом, була серйозно порушена необхідністю надавати допомогу беззахисному польському населенню. У зв’язку з тим, що УПА якраз розпочинала потужний наступ, практично всі зусилля Луцького інспекторату, що діяв під кодовою назвою «Основа», зосередилися на підтримці центрів самооборони, що створювалися. Інспекторат охоплював такі повіти: Луцький, Гороховський та Володимирський. Він також включав чотири підпільні округи: Луцьк, Ківерці, Белін308 та Горохов. Під його опікою та впливом опинилося близько 70 тисяч осіб, зосереджених у кількох десятках більш-менш великих центрів самооборони. Організаційна структура окремих центрів була різною. Однак у більшості випадків основні сили оборони в них складали озброєні мешканці колишніх сіл, які не завжди були членами підпільної організації. Маючи зброю, вони несли нічні варти, їм були виділені ділянки самооборони, але вони не розміщувалися в казармах.
Добровільний резерв громадянської міліції, Ochotnicza Rezerwa Milicji Obywatelskiej, ORMO, парамілітарна організація для підтримання правопорядку та захисту населення, а згодом — і для протидії загонам Армії Крайової — примітка перекладача
офіційна назва Народного війська Польщі, Ludowe Wojsko Polskie, створеного в СРСР у 1943 році — примітка перекладача
Związek Patriotów Polskich, політична організація, заснована 1 березня 1943 року на території СРСР польськими громадськими та політичними діячами, представниками творчої інтелігенції — примітка перекладача
Jerzy Putrament, польський письменник, поет, публіцист, політичний діяч, депутат Сейму Польської Народної Республіки — примітка перекладача
Brygada PSzP „Grunwald”, польське партизанське з’єднання, створене в лютому 1944 року на базі польського партизанського загону, що діяв раніше; бригада діяла на території західних областей УРСР та у східних воєводствах ПНР — примітка перекладача
Polski Sztab Partyzancki, PSzP, орган управління партизанським рухом польських комуністичних сил, створений при Військовій раді 1-ї армії Військ Польщі, спочатку розташовувався в селі Шпанів Рівненської області УРСР, потім у Любліні — примітка перекладача
Leopold Świkla, псевдонім «Адам», „Adam”, вчитель, капітан, кавалер ордена Virtuti Militari; 29 березня 1944 року Леопольд Свікла разом із співробітниками штабу інспекторату АК був заарештований НКВС, спочатку утримувався в Луцьку, 3 травня його перевезли до Києва, у середині жовтня того ж року на судовому розгляді засудили до смертної кари через розстріл, він написав листа голові Президії Верховної Ради СРСР М. І. Калініну, 6 січня 1945 року вирок заочно змінено ВКВС СРСР на 10 років каторжних робіт у Колимі, де працював по 12 годин на день на шахтах із видобутку золота, свинцю та уранової руди, 27 жовтня 1955 року виїхав із Магадана і 29 листопада повернувся до Польщі — примітка перекладача — примітка перекладача
Єжи Олександрович — примітка автора; Jerzy Aleksandrowicz, псевдоніми «Чижик», „Czyżyk”, «Голубь», „Gołąb”, а також командир та інструктор — примітка перекладача