Сфера діяльності розвідувальних осередків простягалася далеко за межі Рожища, охоплюючи навіть деякі села Щурин318 та Велицька319. Це виявилося надзвичайно важливим у період нападів банд УПА.
Таоска — «Шаротка» також розширила мережу зв’язку, залучивши до підпільної роботи зв’язкових: Лідію Краєвську, Ядвігу Михаловську, Яніну Бельську та інших.
У цей період головним завданням командування було поповнення озброєння постів, оскільки запаси, як і раніше, залишалися недостатніми. Рожище, щоправда, отримало від округу «Ланка» грошову субсидію на закупівлю зброї, але найпривабливішим засобом обміну на той час були продукти харчування та самогон. Зброя надходила з різних джерел — її купували у корумпованих угорців і німців, діставали з схованок, де вона зберігалася з вересня 1939 року, здобували в боях із бандами. Зброю також доставляли з Генерал-губернаторства320 через залізничників. Прикладом цього стала велика поставка гранат «філіпінок»321, організована Алоїзієм Крупою за допомогою Трачука, Вечорка та інших.
Здзіслав Дия, псевдонім «Зих», який працював у Переспі дорожнім обхідником, забрав зі складу в Луцьку — під якимось приводом — 20 гвинтівок і великий запас боєприпасів. У Рожищах витягли з річки Стир понад десяток гвинтівок і два ручні кулемети «РКМ». Певну кількість гвинтівок передав Сайковський із Рожищ, який зберігав їх багато місяців на насосній станції.
Спочатку завдання загонів полягало у підготовці до боротьби з окупантом та проведенні диверсій у тилу німецьких військ. Поява нового ворога в особі націоналістичних українських банд призвела до того, що вся увага та організаційна діяльність мали зосередитися на захисті польських сіл від нападів банд.
У квітні 1943 року стався напад на Слободарку322, під час якого було вбито чотирьох осіб, зокрема брата «Бетона» — Танського. Село було практично беззахисним, у його розпорядженні був лише один пістолет і дві гвинтівки, отримані від Владислава Соболевського, управителя маєтку в Соколі323. З того часу не минало й тижня, щоб у Рожищі не надходили звістки про масові вбивства поляків у Костопольському324, Дубенському325, Рівненському326 повітах або в найближчих околицях.
Й. Чихус327, псевдонім «Орел», виступив тоді з ініціативою налагодити контакти з українськими селами району Застир’я328 та укласти угоду, що виключала б подальші напади. Такі переговори було проведено з делегаціями сіл Свози, Володківщина, Тарновола329 та Топольно330, населених наполовину поляками, а наполовину українцями. Націоналісти зі Своз не дотрималися слова. 6 червня 1943 року вони напали на Катаринівку та Ольганівку331, спалили 25 садиб і вбили 27 осіб. Напад став цілковитою несподіванкою, оскільки відбувся на світанку, коли нічні варти вже знялися з постів. Допомога з Ельжбетина прибула занадто пізно для мешканців Катаринівки, але зірвала план нападу на Ситарівку. У групі, яка вирушила на допомогу, особливо відзначилися: Неспяловський, Мацяжек, Хабрих, Заборний, Вардах, Гавель, Матяшек, Дибець та інші.
Ці події схвилювали мешканців усієї громади. Пости швидко поширювалися, гаслом дня стало здобуття зброї. До заходів із самооборони долучаються всі чоловіки.
У період гарячкової реорганізації та створення нових загонів самооборони спостерігається послаблення конспіраційної дисципліни. В результаті цього Я. Гарчинський, «Гриф» — «Лама», був заарештований гітлерівською жандармерією за звинуваченням у приналежності до АК. Потім відбулася серія нічних обшуків у його квартирі та низка допитів, які проводив начальник СД на прізвисько «Зігфрід». На щастя, вони не дали жодних результатів, і через тиждень «Зігфрід» („Zygfryd”), не без вагань, вирішує звільнити заарештованого.
Тим часом банди УПА не сидять склавши руки. 27 червня 1943 року вони здійснюють наліт на Василівку332. Однак вони стикаються зі значним опором захисників, які вбивають п’ятьох бандитів. Повним провалом закінчується напад на Ретовку333, де націоналісти втратили трьох убитих, а двоє потрапили в полон. Жителі Ретовки захопили тоді два автомати, кілька гвинтівок і вибухові речовини. Своїм успіхом село завдячувало вдало розташованим укриттям, оснащеним кулеметною вогневою підтримкою. У боях відзначився «Орел», один із найвідважніших партизанів підрозділу самооборони. Йому доблесно допомагали: Мацяжек, псевдонім «Каетан», Неспяловський, Крживаняк, Шот, Адамович, Рузик, Кавяк, Олешко, Вальчак, Заборний, Хабрих та кілька інших.
Szczurzyn, нині село в Рожищенському районі Волинської області України; у 1943–1944 роках неодноразово ставало ареною українсько-польського протистояння, а в результаті згоріло — примітка перекладача
Wielick, нині село в Ковельському районі Волинської області України; з весни 1943 року українська допоміжна поліція та українські націоналісти кілька разів навідувалися до села, вбивши кілька десятків поляків та єврейську сім’ю, яка переховувалася в одному з будинків — примітка перекладача — примітка перекладача
Generalgouvernement, Generalne Gubernatorstwo, Генеральна губернія — адміністративно-територіальна одиниця на території окупованої Польщі; при цьому деякі регіони з такими великими містами, як Катовіце, Познань, Лодзь, територія польського Помор’я були анексовані як рейхсгау або навіть звичайні райони й не входили до складу Генерал-губернаторства; мало окрему «синю» поліцію, валюту — злотий Емісійного банку та митний кордон — примітка перекладача
також відомі під назвами: ET-40, «Перлина», «Ванька», польська ручна зачіпна граната, що вироблялася в підпільних умовах на заводах Армії Крайової — примітка перекладача
Słobodarka, колишнє село, розташоване на території сучасного Рожищського району Волинської області України; було одним із центрів самооборони польських мешканців проти загонів українських націоналістів; наприкінці Великої Вітчизняної війни на місці села було збудовано радянський польовий аеродром — примітка перекладача
Sokól, нині село в Рожищенському районі Волинської області України; від замку залишилися руїни — примітка перекладача
Powiat kostopolski, повіт Волинського воєводства Другої Польської Республіки з адміністративним центром у місті Костополь — примітка перекладача
Powiat dubieński, повіт Волинського воєводства Другої Польської Республіки з адміністративним центром у місті Дубно — примітка перекладача
Powiat równieński, повіт Волинського воєводства Другої Польської Республіки з адміністративним центром у місті Дубно — примітка перекладача
Józef Cichus, „Orzeł”, командир самооборони Ретовки та Тарновола — примітка перекладача
Zastyrza, нині ландшафтний парк «Застир’я», частина села Боремель, Boremel, Демидівського району Рівненської області України; з 24 червня 1941 року по 30 березня 1944 року село перебувало під окупацією Третього рейху, до середини 1942 року в центрі села біля школи функціонувало гетто, ув’язненими якого було від 1500 до 2000 євреїв, майже всі вони були вбиті, лише кілька десятків змогли уникнути масового вбивства і переховувалися в лісах до визволення села Червоною Армією — примітка перекладача
Swóz, Wołodkowszczyzna, Tarnowola, спалені поселення, нині територія Рожищенського району Волинської області України — примітка перекладача
Topolno, нині село в Рожищенському районі Волинської області України — примітка перекладача
Olganówka, нині село в Рожищенському районі Волинської області України — примітка перекладача
Wasylówka, знищене селище, яке після війни не відновлювалося; нині це територія Рожищенського району Волинської області України — примітка перекладача