Ще одним підрозділом «Кола» була Копачовка зі Старою та Новою Олександрівкою359, Кременем, Бейнарівкою360 та Французами. Усі села підтримували між собою тісний контакт. Також підтримувався зв’язок із Рожищами. Банди, щоправда, кілька разів намагалися здійснити набіг на Кременець, але завжди натрапляли на рішучий опір постів.
Копачовка приймала біженців із гміни Щурин, а саме з Ульяників, Доросина361 та Кисилина. Розташована всього за шість кілометрів від Рожища, вона мала добре озброєний автоматичною зброєю підрозділ, і село зазнало втрат лише в січні 1944 року. Тоді мешканці Копачовки вирушили до Уляників за тілами шести осіб, спалених місцевими націоналістами. По дорозі вони натрапили на сильний загін УПА, який обстріляв їх з кулеметів. Розгорівся тривалий і запеклий бій. На допомогу бійцям поспішили загони з Кременця, Французів та Рожища, але й вони виявилися занадто слабкими. Лише допомога угорців із Рожища схилила шальки терезів на бік поляків. Тоді загинув командир самооборони Копачовки Адам Вільчевський, псевдонім «Тигр»362.
Останні втрати серед мешканців Рожища сталися в липні. У Мирославцях363 повстанці вбили кількох людей і спалили частину села. Це відбувалося під наглядом німців, дислокованих у сусідній Переспі, які не дали змоги обороні цього населеного пункту організувати відсіч.
Після об’єднання поселень Рожище цей район почав поширювати свій вплив на інші території та надавати допомогу більш віддаленим населеним пунктам. Одним із центрів націоналістичного руху був Суск, розташований на північний схід від підрозділу «Орла». Мешканці цього досить великого села підтримували контакти з націоналістами зі Словатичів та Хопнева. У липні 1943 року командир поста в Ельжбетіні «Дуб» організував наліт у напрямку Суска. Йому вдалося захопити бойовика УПА, який повідомив, що священик із цього села активно співпрацює з бандами, а його двоє синів ходять озброєними в мундирах польських офіцерів. Він також повідомив, що в Суску знаходиться значний склад зброї та спеціальна швейна майстерня, яка шиє мундири для загонів УПА. З метою ліквідації загрози в цьому районі до Суска негайно вирушив загін «Колі» чисельністю двісті осіб. Після захоплення села свідчення полоненого підтвердилися. У дворі парафії, у спеціально проритому тунелі, було виявлено склад зі зброєю. Також було знайдено список українців, які входили до складу УПА. На запитання про місцеперебування синів священик відповів, що їх відвезли на примусові роботи до Німеччини. Лише досвідчене око Соболевського виявило на горищі будинку схованку з подвійною стіною, в якій сиділи обидва молоді націоналісти.
Наступною операцією загону в Рожищах став рейд у село Гай364 9 серпня 1943 року. У цьому величезному селі, що поділялося на Новий і Старий Гай, також перебували біженці з Лозів365. На околиці села простягалися великі Величські, Маневицькі та Поворські366 ліси, в яких знаходили безпечний притулок багатотисячні банди. Щоб приспати пильність мешканців села Гай, націоналісти наполегливо запевняли їх, що у них немає жодних приводів для занепокоєння.
І ось на початку серпня банди влаштували тут безпрецедентну різанину. Підкріплення з Рожищ прибуло занадто пізно — там залишилися лише трупи. За розповідями небагатьох людей, які вижили, було точно відтворено хід нападу. Бандити наказали полякам зібратися в каплиці та біля стрілецьких ровів. Тоді затріщали численні кулемети. Загинуло близько семисот осіб. У окопах стрільбища шари тіл були вже засипані землею. Після розкопок окопів з’ясувалося, що на деяких трупах були сліди звірячих знущань.
Прорив у це велике село раптово перервала черга з кулемета. Виявилося, що в одному з будинків ще залишалося кілька українських націоналістів, які після відходу основних сил УПА грабували будинок. Їхній опір не мав шансів. Самооборона захопила кулемет «ЦКМ», гранати та кілька ящиків з боєприпасами.
колишні німецькі колонії, звідки у 1940 році німецькі колоністи переїхали до Третього рейху, а їхнє житло зайняли українські поселенці; нині ці території об’єднані в село Олександрівка Рожищенського району Волинської області України; під час війни на території колоній відбувався українсько-польський конфлікт, а також проходила лінія фронту з німецькими укріпленнями, через що село було частково зруйновано; його звільнила Червона Армія 20 березня 1944 року — примітка перекладача
Dorosin, нині село в Рожищенському районі Волинської області України — примітка перекладача
Adam Wilczewski, псевдонім „Tygrys”, був убитий пострілом у голову розривною кулею, коли загін самооборони під його командуванням вирушив до Уляників з метою забрати тіла вбитих 20 січня 1944 року поляків, які за порадою українських сусідів повернулися до своїх домівок — примітка перекладача
Mirosławce, нині село в Рожищенському районі Волинської області України; за даними істориків, усього в селі українські націоналісти вбили 34 поляків — примітка перекладача
Gaj, нині територія Рожищенського району Волинської області України; згідно з сучасними історичними даними, сотня УПА «Вовка» під загрозою смерті змусила українських селян з навколишніх сіл вбивати полонених поляків сільськогосподарським знаряддям; через кілька днів підрозділ польського шуцманшафту виявив убитих поляків та покинутий сільськогосподарський інвентар, що став знаряддям злочину: закривавлені сокири, вила, мотики, пилки та жердини, після чого поліцаї спалили кілька українських будинків і вбили кількох українців, а потім евакуювали небагатьох поляків, що вижили, до Рожища; у 2013 році група археологів виявила одну з масових могил у селі, яке нині не існує; було знайдено останки 80 осіб, здебільшого дітей, мешканці навколишніх сіл влаштували на могилах звалище, внаслідок чого значна частина могили була зруйнована; 19 серпня того ж року жертв поховали в сусідньому селі Сокіл; на початку вересня 1943 року українські мешканці сусіднього села Кашувка під час поховання тіл за наказом УПА знайшли приблизно дворічну польську дівчинку, яка пережила розстріл, вони привели її до села, де подружжя Федір та Катерина Боймиструки вирішили усиновити дівчинку, охрестили її за православним обрядом, назвали Ганною (за прізвищем чоловіка — Мушид) і виховували як свою дочку, незважаючи на вимоги та погрози з боку УПА, вони не погодилися видати дівчинку; у 2021 році Бойміструки були за свою позицію посмертно нагороджені президентом Республіки Польща медаллю «Virtus et Fraternitas» — примітка перекладача
Łozy, невелика польська колонія в околицях Гая, нині також не існує — примітка перекладача
Поворськ, Powórsk, село в Ковельському районі Волинської області України; у Поворську місцеві українці напали на солдатів польської армії, що відступали; 26 червня 1941 року населений пункт був захоплений Вермахтом, німці організували відділок української поліції, яка розпочала переслідування єврейського та польського населення; у вересні 1942 року кілька сотень євреїв із Поворська та навколишніх населених пунктів розстріляли німці та українська поліція, лише частині євреїв вдалося уникнути страти завдяки втечі, а в листопаді того ж року українські поліцейські стратили за допомогу євреям польські сім’ї Бицьких і Банахів — примітка перекладача