Як я й передбачав, зовнішність Ірени заінтригувала моїх гостей. Щойно вона з’явилася у дверях, я представив її, не чекаючи жодних запитань:
«А ось і моя кузина. Її батьки загинули під час бомбардування Луцька. Вона деякий час жила з моєю родиною, а останні кілька днів допомагає мені по господарству.»
Рідні Кузми висловили жаль з приводу нещастя дівчини та мимохідь похвалили її красу.
Кузма або вдавав байдужість, або справді не помітив нічого особливого в зовнішності Ірени. Гості затрималися ще на годину, а потім, пішовши, запросили мене до себе додому наступної неділі.
«Обов’язково приходьте разом із кузиною», — наполягала пані Кузма з чарівною посмішкою. — «Нам буде приємніше й веселіше.»
«Ось тобі й раз!» — з роздратуванням подумав я. — «Звісно, з Іреною! Адже там збереться весь колектив дільниці. Вони будуть пильно розглядати Ірену хоча б через її красу.»
Однак я не міг відмовитися від запрошення. Це могло б зіпсувати мої стосунки з комендантом дільниці та ще більше посилити підозри.
Наступної неділі я попросив Ірену одягнутися якомога «непомітніше», і ми вирушили. Нас супроводжував Янек Ядешко.
Спартанський спосіб життя, який я нав’язав собі в ті часи, коли активно займався спортом, назавжди прищепив мені відразу до алкоголю. Щоправда, пізніше мені не раз доводилося брати участь у різних пишних бенкетах, але я не знаю, чи було це завдяки хорошій фізичній формі чи якимось особливим схильностям організму — важливо те, що я ніколи не міг сп’яніти, завжди зберігав повну ясність думок, слів і вчинків.
Того дня я вирішив не відставати від усієї компанії. Я розраховував, що в п’яній атмосфері мені вдасться вловити якісь необережні слова, які підкажуть мені, чого мені чекати в цьому колі, чого мені слід остерігатися і що вони насправді думають про Ірену.
З самого початку розгорілася запекла пиятика. Самогон лився рікою. Розмова переривалася через дедалі частіші «перерви» гуляк, але я, як і раніше, не чув нічого, що змусило б мене прислухатися уважніше. До Ірени ставилися дуже ввічливо, з відтінком кокетства, властивим милій дівчині, що підростає. Час від часу я кидав на неї погляд, перевіряючи її нервову витривалість. Вона сиділа, наче на розпеченому вугіллі, але вміло вдавала, що почувається невимушено й задоволена компанією, яка її оточувала.
Настав час повертатися. Я сперся ліктями на стіл, опустив голову на руки й почав хропіти. За хвилину до мене долинули шепіт і сміх:
«Готовий», — поблажливо констатував один із поліцейських. Невдовзі всі почали розходитися по домівках. Кузми проводжали нас до дверей квартири. Я чув, як вони висловлювали готовність допомогти покласти мене в ліжко, але Ядешко запевнив їх, що сам впорається.
Відтоді, як відбувся той бенкет, візити поліцейських ставали дедалі частішими й тривалішими. Ірена дуже швидко вжилася у свою роль, звикла до цих візитів, і поступово на неї перестали звертати увагу. Нарешті настав останній штрих: вона почала ходити до церкви.
Тим часом мої довірені єгері — Карпенко та Мельник — дедалі частіше повідомляли мені, що наш ліс заселяють нелегальні мешканці. За їхніми спостереженнями, на урочищі Сузанка у двох лісових будиночках перебували якісь озброєні люди, які навіть не особливо приховували свою присутність.
Ці відомості, на жаль, доходили не лише до мене, а й до поліцейських. Одного разу Кузма сказав мені під час розмови, що так далі бути не може, що він мусить очистити ліси, доки німці не звинуватили його в бездіяльності та поблажливості до такого стану справ.
Одного разу патруль українських шуцманів100, підсилений з інших постів, вирушив до Сузанки, що розташована за десять кілометрів. Обидві лісові хатинки були оточені. Поліцейські, що сховалися за стовбурами сосен, почали закликати невидимих людей здатися й скласти зброю. У лісових будиночках панувала тиша. Бажаючи спровокувати відповідний вогонь, шуцмани почали обстрілювати обидва будиночки. І знову у відповідь їм була тиша.
У люті вони закидали їх гранатами. Хатини єгерів згоріли — всередині нікого не було. Каральна експедиція зазнала невдачі. На зворотному шляху Кузма зупинився, вибачаючись за те, що спалив дві мої єгерські хатини. Він пояснив, що в нього не було іншого вибору. Наближалася зима, і хатини єгерів стали б чудовим притулком і базою для «бандитів».
schutzmann, службовець шуцманшафту, schutzmannschaft, «охоронні загони» поліції Третього рейху, каральні підрозділи на окупованих територіях у роки Другої світової війни, зазвичай формувалися з місцевого населення та військовополонених, згодом на їхній основі формувалися частини військ Ваффен СС; брали участь у вбивстві євреїв під час «остаточного вирішення єврейського питання», в охороні концентраційних таборів і таборів смерті, а також залучалися до «дій з ліквідації бандитських формувань», тобто антипартизанських дій — примітка перекладача