Середня площа польського господарства становила 6,9 га, а українського — 4,3 га. Нестача землі серед селян та тенденція до дроблення господарств проявлялися набагато сильніше серед українського населення. Відносно більша кількість польських господарств у заможніших групах була результатом спеціальної політики, що проводилася польською владою і була спрямована на розподіл земель, поселення та створення польських колоній. Наприклад, польські господарства площею від 10 до 50 га виникли здебільшого в результаті поселенської кампанії. Адже на Волині в 1939 році їх налічувалося 7796, а поселенців, яким, як правило, виділялося понад 10 га землі, у період 1921–1939 років прибуло 7047. Таким чином, поселенська кампанія була своєрідною акцією з формування прошарку польських «гроссбауерів»37, яких там раніше майже не було. Можна собі уявити, яке загострення міжнаціональних відносин викликала така сільськогосподарська політика польської влади38.
Однак наміри польського уряду сягали ще далі. За дорученням вищих державних органів у Інституті економіки східних земель у 1937 році було підготовлено доповідь під назвою «Перспективи польського сільськогосподарського поселення на сході Польщі». З рекомендаціями цієї доповіді зважав Секретаріат Комітету оборони Республіки. Серед іншого розглядалася можливість створення вздовж кордонів суцільного поясу польського заселення, з якого українців планувалося усунути навіть шляхом викорінення. У подальшій перспективі планувалося створити на східних околицях стійку перевагу польського населення, тобто таку перевагу, яка не порушувалася б міграційними процесами. За розрахунками, для цього потрібно було переселити туди шість мільйонів поляків. Це був одночасно план асиміляції та винищення українського та білоруського населення. З 1937 року це питання дедалі безпосередніше переходило до рук військових кіл. У лютому 1937 року міністр військових справ генерал Т. Каспжицький39 у листі до міністра сільського господарства та аграрних реформ виклав вимоги щодо плану розподілу земель на 1938 рік на східних територіях: не допускати скорочення матеріального польського володіння та заселяти «певні території державно надійним елементом, тобто польським елементом»40.
У листопаді 1937 року Департамент загального командування Міністерства військових справ у циркулярі рекомендував розглядати питання про поділ на ділянки «насамперед з точки зору потреб військової безпеки» та на східних територіях, на схід від західних кордонів повітів Санок41, Доброміль42, Пшемишль43, Ярослав44, Білгорай45, Краснистав46, Хелм47, Влодава48, Бяла-Подляська49, Бельськ-Подляський50, Білосток51 та Августова5253, землю, отриману в результаті поділу, розподіляти «лише серед поляків, які мають сільськогосподарську підготовку та є економічно сильними». Доручаючи підготовчу роботу в цій галузі керівникам самостійних відділів військової безпеки54 командування корпусних округів55, циркуляр також визначав безпосередню участь окружних командирів, яка, серед іншого, мала полягати «у цілеспрямованому розміщенні серед поселенського елементу добре підготовлених у соціальному плані та дуже сильних в економічному відношенні підрозділів, які складали б ідеологічний кістяк поселенського руху». Ці підрозділи мали, насамперед, відбиратися з числа унтер-офіцерів, які проходять військову службу або вже перебувають у відставці, або з числа рівнозначних їм співробітників державної поліції чи прикордонної служби». Кандидати виключно польської національності мали мати добру характеристику за час проходження військової, поліцейської або прикордонної служби, а в разі тривалої перерви в цій службі — характеристику від органів безпеки. Незалежно від підготовки кадрів з числа колишніх професійних військових, рекомендувався спеціальний відбір цивільних кандидатів, переважно офіцерів або унтер-офіцерів резерву, ретельно перевірених, які мали «бездоганну репутацію» та досвідом громадської роботи. Вся операція мала бути проведена відповідно до цих рекомендацій непомітно.
маються на увазі осадники, osadnicy, польські колоністи-переселенці, військовослужбовці Війська Польського, які вийшли у відставку, члени їхніх сімей, а також цивільні переселенці, які після закінчення радянсько-польської війни та пізніше отримали земельні наділи на територіях Західної України та Західної Білорусії, що відійшли до Польщі згідно з Ризьким мирним договором 1921 року; протягом 1919—1929 років 77 тисяч польських осадників отримали 600 тисяч гектарів землі, розмір наділів для кожної сім’ї осадників становив 12—18 гектарів, але не більше 45 гектарів, у період 1921—1939 років з етнічних польських земель до Західної Білорусі переселилося понад 300 тисяч осільників — примітка перекладача
Тадеуш Адам Каспшицький, Tadeusz Adam Kasprzycki, міністр військових справ, дивізійний генерал — примітка перекладача
Центральний військовий архів Польщі, Секретаріат Комітету оборони Республіки, Архівна справа № 9, папка без нумерації сторінок — примітка автора
Sanok, Польща, Підкарпатське воєводство, Санокський повіт; під час окупації в місті діяв Український комітет допомоги, а до 1944 року тут працювало відділення «Українбанку» — примітка перекладача
Dobromil, Україна, Львівська область, Самборський район; під час окупації тут діяла Українська народна самооборона ОУН, кістяк якої був завербований до 14-ї дивізії СС «Галиція» — примітка перекладача
Przemyśl, Польща, прикордонне місто на правах повіту, розташоване на річці Сан, поблизу України, за 12 кілометрів від кордону; до 1998 року місто було адміністративним центром Перемишльського воєводства, після розформування якого увійшло до складу Підкарпатського воєводства; з 14 листопада 1939 року до окупації 27 червня 1941 року перебував у складі Української РСР — примітка перекладача
Jarosław, Польща, Підкарпатське воєводство, Ярославський повіт; під час окупації в місті діяла Державна українська гімназія та Український кооперативний банк із відділеннями в Любліні та Кракові — примітка перекладача
Biłgoraj, Польща, Люблінське воєводство; під час окупації в місті діяв Український комітет допомоги, Український допомоговий комітет — примітка перекладача
Krasnystaw, Польща, Люблінське воєводство; у 1943 році партизани здійснили штурм міської в’язниці, звільнивши близько 300 в’язнів — примітка перекладача
Chełm, Польща, Люблінське воєводство; 17 жовтня 1939 року делегація українських мешканців на чолі з православним священиком Ігорем Кікітцем відвідала коменданта Хелма полковника Гегера та коменданта повіту полковника Гебуера, після чого ухвалила декларацію про лояльність до німецьких окупантів; відновив діяльність ліквідований у 1934 році Український кооперативний банк «Українбанк»; у 1941 році через Холм вирушили до окупованої німцями Української РСР похідні колони українських націоналістів, які діяли під егідою Абверу, військової розвідки Третього рейху — примітка перекладача
Włodawa, Польща, Люблінське воєводство, на кордоні з Білоруссю; у період німецької окупації тут діяли Український центральний комітет та Український комітет допомоги — примітка перекладача
Biała Podlaska, Польща, Люблінське воєводство, під час окупації тут діяла філія Українського центрального комітету — примітка перекладача
Bielsk Podlaski, Польща, Підляське воєводство, Бєльський повіт; у 1939 році увійшов до складу Білоруської РСР, після війни переданий Польщі — примітка перекладача
Białystok, Польща, Підляське воєводство, з 4 грудня 1939 року до окупації військами Третього рейху 27 червня 1941 року був центром Білостоцької області Білоруської РСР — примітка перекладача
Augustów, Польща, адміністративний центр Підляського воєводства, восени 1939 року увійшов до складу Білостоцької області Білоруської РСР, з 15 січня 1940 року до окупації влітку 1941 року був центром Августовського району — примітка перекладача
перелік населених пунктів, один із яких зараз знаходиться в Україні, розташованих уздовж східного кордону сучасної Польщі — примітка перекладача
Samodzielny Referat Informacyjny, абревіатура SRI, самостійний інформаційний відділ, польовий підрозділ II відділу Головного штабу польської армії у період міжвоєнного двадцятиліття, який займався контррозвідкою та частково військовою розвідкою; самостійні інформаційні відділи існували при командуваннях корпусних округів; діяв також самостійний інформаційний відділ командування флоту — примітка перекладача