Янек розплакався. Він хотів підвестися, але сили його повністю покинули.
Вацек Вишинський втік під міст і виніс його. Пораненого поклали на траву. Його впізнали ще кілька людей.
«Де твоя родина?»
«Усі вбиті. У Мар’янівці.»
«Гуту спалили?»
«Не знаю», — відповів він, втрачаючи останні залишки свідомості.
Розвідувальний загін якраз їхав туди, щоб розвідати обстановку. Янека поклали на віз, який поїхав у бік Пшебраже.
У таборі про хлопчика дбали з особливою ретельністю. Медична сестра Валя Ковальська розрізала одяг, що прилип до тіла, хлопчика вимили та напоїли бульйоном. Фельдшер Блажейчик перев’язав рани.
І лише тоді настала криза. Стан Янека став майже безнадійним.
Увечері повернувся загін, який знайшов хлопчика. Обидва села, Гута та Мар’янівка, вже не існували. Після першого осіннього нальоту в них залишилося багато сімей. Тепер там стояли лише руїни.
Загін привіз одного з небагатьох, хто вижив, — Полевяка. Від удару по голові у нього утворилася величезна гематома в ділянці лівої скроні. Його відвезли до Ківерців разом із Янеком Цибульським, але він помер через два дні.
Янек вижив. Його молодий організм подолав усі труднощі та рани. Він поступово одужував. Пацієнти та персонал лікарні, дізнавшись про його трагічні переживання, піклувалися про нього, як про власну дитину. За ним наглядав лікар Калужинський, з повною самовіддачею доглядали за ним медсестра Сапековська та місцева вчителька.
Тож єдиний свідок трагедії в Мар’янівці швидко одужав. Сьогодні, і вже давно, він працює міліціонером у Варшаві.
Ці нескінченні розповіді про моторошні, просто неймовірні події стали для нас настільки звичними, що з часом ми слухали їх так само, як слухають розповіді про повсякденні справи.
Через кілька днів ми припинили подальше обстеження місцевості. Усе, що нам вдалося вивезти зі спалених сіл, вже було у Пшебраже.
З самого нападу на Пшебраже ми зробили кілька важливих висновків. Тепер ми розуміли, що з огляду на стан колючого дроту, кількість укриттів і окопів, а також поточний рівень озброєння, ми навіть мріяти не могли про ефективне протистояння більшим силам УПА. Ми також виявили кілька слабких місць в оборонних лініях, а також низку надмірно укомплектованих позицій.
Наприклад, нам не потрібно було так сильно оборонятися з південного боку, оскільки там нас захищали великі й небезпечні болота Варчані (Warchanie). І бульбовці, ймовірно, не наважилися б атакувати з цього напрямку.
Однак найбільш вразливим місцем може бути Загайник — він розташовувався на виступі, в оточенні лісів і на дорозі з Колок до Пшебраже.
Аналогічна загроза нависла й над східним напрямком — з боку Зофівки, Юзефіни та Яромля. Тут підрозділи «бульбовців» уже намагалися задіяти свої сили під час атаки, але захисникам вдалося утримати свої позиції.
Хоча основні сили на той момент не атакували східний сектор, у разі подальших нападів найпотужніші атаки можна було очікувати саме з цього напрямку. Наступні тижні підтвердили ці підозри.
Вогняні бурі 5 липня 1943 року розвіяли надії на врегулювання конфлікту з українськими націоналістами. Цей напад дав нам багатий досвід, проливши світло як на можливості й тактику супротивника, так і на наші власні недоліки. Тепер ніхто вже не мав ілюзій, що Пшебраже, попри свою велику територію та чисельне населення, зможе стримати супротивника й відбити в нього бажання вести подальші відкриті бойові дії.
Ми знали, що навіть якщо зараз і настане затишшя, воно буде короткочасним, і супротивник скористається ним, щоб зібрати ще більші сили для фінального штурму.
Кісілін
Менш ніж через два тижні після описаних подій до Пшебраже почали прибувати нові біженці з районів, розташованих на південь від Луцька. Виявилося, що загони УПА не змогли реалізувати свій план на всій території Волині. Головний удар, який пішов з боку Львова і змев польські села в північному та західному напрямках, зупинився приблизно 24 червня на східних кордонах Луцького179 та Горохівського180 повітів181.
З півночі, від Журавич182 та Колок, банди просувалися швидше. Ті землі, населені переважно українським населенням, виявилися набагато легшою здобиччю. У результаті район Пшебраже пережив свою «криваву пожежу» на тиждень раніше, ніж повіти, розташовані на південь від Луцька. Коли ми вже ліквідували наслідки нападу, вивозили з околиць врятоване населення та майно, Луцький, Горохівський та Володимирський183 повіти тільки починали горіти.
Powiat łucki, на той час Луцький гебіт або Луцький округ, Kreisgebiet Luzk, адміністративно-територіальна одиниця генерального округу Волинь-Поділля Рейхскомісаріату Україна, з адміністративним центром у Луцьку, зараз це Луцький район Волинської області України — примітка перекладача
Powiat horochowski, повіт з адміністративним центром у місті Горохів, нині Горохівський район Волинської області України — примітка перекладача
powiat, середня адміністративно-територіальна одиниця в Польщі, приблизний аналог повітів або районів — примітка перекладача
Żurawicze, що нині розташоване в Ківерцівському районі Волинської області України — примітка перекладача