Самооборона Пшебраже — це історія двадцяти тисяч людей, які втекли з навколишніх сіл від неминучої смерті й зібралися навколо села Пшебраже в укріпленому таборі, який легко міг би стати для них усіх могилою, — вирізняється серед багатьох інших на Волині тим, що вона переможно протрималася в бою аж до самого закінчення війни. Це прекрасна й повчальна сторінка історії польського народу. Генрік Цибульський, командир самооборони, як і більшість волинських поляків, є живим втіленням ідеї повернення Польщі до п’ястівського80 державному простору, етнічно польському, повернення до п’ястівських кордонів на сході та заході.
Більшість мешканців Пшебраже сьогодні живе й працює на наших західних кордонах, мислять і досягають успіхів у найтіснішому зв’язку з досягненнями Народної Польщі81, про яку в той час вони навіть не мали уявлення, але яка також є їхньою справою і за яку в разі потреби вони готові принести найвищу жертву.
Станіслав Вронський82.
У глушині
Коли в 1937 році я влаштувався на роботу в лісництво Ківерців на Волині, у мене були всі підстави для радості. Це була моя перша самостійна робота і перший раз, коли я почав заробляти гроші.
Довгий час я мріяв стати незалежним і забезпечувати свою сім’ю. Мій батько, фермер, який володів понад дюжиною гектарів землі та мав десятеро дітей, старанно й дбайливо обробляв землю, але він не міг забезпечити комфортне життя такій великій родині. Я розумів, що рано чи пізно мені доведеться вирушити у світ, знайти професію та дах над головою.
Отримавши цю роботу, у мене з’явився ще один особливий привід для радості. Справа в тому, що досі нікому в такому молодому віці не вдавалося отримати посаду в цьому лісництві. Зазвичай туди брали на роботу лісників старшого віку, які мали багатодітні сім’ї. Звідти дітям було недалеко до школи в Ківерцях або в Луцьку, а залізничне та автомобільне сполучення було — як для тих часів і тих місць — надзвичайно зручним.
Ківерецькі ліси, розлогі й велично зрілі, тривалий час були одним із найбагатших лісових масивів Волині. Тут росла сосна рідкісної якості, і її товсті стовбури безперервним потоком надходили на навколишні лісопильні.
Цю високооплачувану посаду я завдячую своїм успіхам... у спорті. Моя різнобічна фізична підготовка дозволила мені досягти успіху одночасно в кількох видах спорту. Я почав зі стрільби. Мій батько, як і майже кожен мешканець Волині, мав слабкість до полювання, яке в тих краях, окрім задоволення, приносило чималий дохід. Невдовзі й я заразився цією пристрастю. На один із моїх днів народження батько подарував мені чудовий бельгійський дробовик. Мені тоді було не більше шістнадцяти, тому, даруючи подарунок, він не забув попередити мене:
«Пам’ятай, це справжня зброя. Одним пострілом ти можеш убити не лише ворону, яструба чи зайця. Ти з такою ж легкістю можеш випадково вбити людину. Будь обережним!»
Сказавши це, він прицілився у найближчий стовп. Пролунав постріл. Ми підійшли. З іншого боку стовпа був невеликий отвір.
«Ти також повинен пам’ятати, що кожна гвинтівка стріляє раз на рік. Тому будь обережним, зі зброєю жарти погані!» — підсумував він суворим тоном.
Відтоді я ніколи не залишав свою рушницю без нагляду. Батько ще довгий час стежив за моїми успіхами у стрільбі.
«Цілься точно й спокійно! Не відволікайся!» — нагадував він при кожній нагоді.
Зі своєю гвинтівкою я швидко відточив навички стрільби. Незабаром з’явилися перші успіхи, зокрема на змаганнях, а потім і на чемпіонатах військових частин, де я завжди був одним із фаворитів.
Однак найбільшого успіху та спортивної слави я досягнув у бігу на довгі дистанції. Я почав із 1500 метрів. За кілька років я вже бігав на всіх дистанціях — від 1500 до 10 000 метрів. Практично з перших же стартів я став неперевершеним чемпіоном Волинського округу.
У 1933 році я виграв у Варшаві83 крос. На Волинь я повернувся як переможець. Цей успіх остаточно зміцнив мою позицію у спортивному світі Волині. Коли я вступив до Спортивного клубу військової підготовки лісників у Луцьку, мої вболівальники з керівництва лісництва, до числа яких належав «сам» директор Державних лісів Модзелевський, допомогли мені влаштуватися на роботу в лісництво. Це ще більше спонукало мене до інтенсивних тренувань.
Пясти, Piastowie, польська князівська та королівська династія, яка правила після князівської династії Попелідів; легендарним засновником династії був селянин Пяст — примітка перекладача
Польська Народна Республіка, Polska Rzeczpospolita Ludowa, скорочено ПНР, PRL, унітарна соціалістична республіка в Центральній Європі, що існувала з 1944 по 1989 рік, попередниця сучасної Республіки Польща, була державою-союзником СРСР, при владі перебувала комуністична Польська об’єднана робітнича партія, скорочено ПОРП, одна з головних учасниць країн Варшавського договору — примітка перекладача
Stanisław Wroński, польський історик, комуністичний і державний діяч, міністр культури та мистецтва, депутат Сейму ПНР V, VI, VII та VIII скликань, член Державної ради, голова Товариства польсько-радянської дружби — примітка перекладача
Warszawa — столиця та найбільше за чисельністю населення місто Польщі; до війни третину населення, близько 380 тисяч осіб, становили євреї, перші документальні свідчення про проживання яких датуються початком XV століття, незабаром після перших згадок про місто в літописах; під час окупації вони були майже повністю знищені, останні — під час повстання у Варшавському гетто, яке придушувалося спільними зусиллями військ СС, поліції безпеки та допоміжних підрозділів колабораціоністів; певну допомогу повстанцям намагалися надавати «Армія Крайова» та «Гвардія Людова», військова організація Польської робітничої партії; нині частка єврейського населення міста становить близько 0,2 % — примітка перекладача