– Так, – сказав Кроуфорд.
Він улаштувався з нею на задньому сидінні поліцейської машини. Обійняв її, і Реба заплакала, ткнувшись йому в щелепу.
Ґрем стояв на дорозі й дивився на полум’я, поки шкіра обличчя не почервоніла й не заболіла.
Вітри у височині підхопили дим і рознесли його проти місяця.
50
Ранковий вітер був теплим і вологим. Гнав клаптики хмар понад почорнілими димовими трубами, де колись стояв будинок Доларгайда. Низько над полями стелився димок.
На вугілля впали кілька крапель дощу і вибухнули маленькими клубами пари й попелу.
Неподалік стояв пожежний автомобіль із увімкненою блимавкою.
С. Ф. Ейнсворт, голова відділу вибухівки ФБР, стояв із Ґремом з навітряного боку руйновища й проливав каву з термоса.
Ейнсворт зіщулився, коли місцевий пожежно-технічний експерт почав розгрібати попіл граблями.
– Слава Богу, що їм ще заспекотно туди лізти, – сказав він краєм рота.
Із представниками місцевої влади Ейнсворт поводився по-обачному привітно. Із Ґремом він міг говорити відверто.
– Чорт, доведеться протовплюватися. Тут, бляха, справжня індича ферма129 зчиниться, щойно спецпредставники й констеблі доїдять свої млинці й посеруть. А тоді злетяться сюди на допомогу.
Поки з Вашингтона не приїхав улюблений «підривний» фургон Ейнсворта, голові довелось обходитися тим, що він привіз із собою літаком. Він дістав із багажника патрульної машини вицвілу брезентову сумку, якої користуються морські піхотинці, й розпакував свою білизну з номексу130, азбестові черевики й робу.
– Вілле, можеш описати мені вибух?
– Яскраве світло, спалахнуло й згасло. Потім потемніло внизу. Купа всього злетіло в повітря: віконні рами, пласкі шматки покрівлі, навсібіч летіли уламки й падали в полях. Ще була ударна хвиля, потім здійнявся вітер. Дмухнув від будинку, потім навспак. Здавалося, що він мало не загасив усе полум’я.
– Вогонь добре палав, коли стався вибух?
– Так, уже виривався крізь дах і вікна нагорі й унизу. Дерева горіли.
Ейнсворт поставив двох місцевих пожежників чатувати зі шлангом, а третій в азбестовому костюмі влаштувався поруч із лебідкою на випадок, як на начальника щось упаде.
Він розчистив східці до підвалу, що тепер стояли просто неба, і спустився в хитросплетіння почорнілих брусів. Лишатися там він міг усього по кілька хвилин. Зробив вісім ходок.
Усі його зусилля окупилися єдиним розплющеним і розірваним шматком металу, якому він, проте, дуже зрадів.
Із розпашілим обличчям і мокрий від поту, Ейнсворт видерся зі свого азбестового строю й присів на підніжок пожежного автомобіля, накинувши на плечі плащ пожежника-рятувальника.
Він виклав на землю шматок металу й здув із нього попіл.
– Динаміт, – сказав він Ґрему. – Поглянь сюди, бачиш на металі візерунок у формі папороті? Ця штука за розміром підхожа до скрині чи бокса для інструментів. Певно, так і є. Динаміт лежав у боксі. І вибухнув він не в підвалі. Як на мене, радше на першому поверсі. Бачиш, он там дерево перерізало, коли в стовбур влучила мармурова стільниця? Її відкинуло вбік. Динаміт зберігався в чомусь такому, що вогонь до нього не одразу дістався.
– Як щодо останків?
– Їх, певно, буде небагато, та завжди щось лишається. Доведеться чимало попросіювати. Ми його знайдемо. Передам його тобі в пакетику.
Невдовзі після світанку подіяло заспокійливе, і Реба Макклейн заснула в палаті шпиталю Депола. Вона наполягла, щоб біля ліжка постійно сиділа жінка-поліцейський. За ранок вона кілька разів прокидалася й тягнулася до руки поліціянтки.
Коли Реба попросила поснідати, їжу приніс Ґрем.
Який стиль спілкування обрати? Інколи потерпілим легше, коли бесіда безособова. Проте з Ребою Макклейен це, певно, не спрацює.
Ґрем представився.
– Ви його знаєте? – спитала Реба в поліціянтки.
Ґрем передав їй посвідчення. Але воно не знадобилося.
– Я знаю, що це представник федеральних правоохоронних органів, міс Макклейн.
І вона все йому розповіла. Усе про той час, що провела з Френсісом Доларгайдом. У Реби боліло горло, і вона часто замовкала, аби посмоктати подрібненого льоду.
Ґрем ставив їй неприємні питання, і вона викладала всі подробиці. Раз вона замахала рукою, аби він вийшов із палати, поки поліціянтка тримала тазик, куди вивергався її сніданок.