– Це все, – сказала Сара.
Кроуфорд узявся за телефон:
– Окей, Честере, як усе пройшло з менеджером оголошень?.. Ні, ти правильно вчинив… І рота зашити, атож. Чекай біля цього телефону, скоро я з тобою зв’яжуся.
– Шифр, – сказав Ґрем.
– Певно, що так. У нас двадцять дві хвилини, щоб передати наше повідомлення, якщо ми це розгадаємо. Майстра цеху треба попередити за десять хвилин до друку й підмазати на триста баксів, аби він утиснув оголошення в цей випуск. Бауман у себе в кабінеті, саме перерва в судовому засіданні. Якщо ти його поквапиш, то я домовлюся з криптографією в Ленґлі. Саро, подай телекс цього оголошення до відділу криптографії в ЦРУ. Я їх попереджу.
Бауман поклав послання собі на стіл і точно вирівняв краї по бювару. Ґрему здалося, що він цілу вічність протирає окуляри без оправи.
Бауман славився своєю прудкістю. Навіть у відділі вибухівок не бурчали, що він не служив у морській піхоті, і мали до нього ласку.
– У нас двадцять хвилин, – не витримав Ґрем.
– Розумію. Ти вже зателефонував у Ленґлі?
– Не я, а Кроуфорд.
Бауман багато разів перечитав записку, оглянув її згори вниз і з боків, пробігся пальцями по краях. Дістав із книжкових поличок Біблію. Протягом п’яти хвилин у кабінеті чулося тільки дихання двох чоловіків і шерех рисового паперу.
– Ні, – мовив Бауман. – Вчасно не впораємось. Краще використати решту часу для інших можливостей.
Ґрем простягнув до нього порожню долоню.
Бауман крутнув обертове крісло до Ґрема й зняв окуляри. На переніссі виднілися дві рожеві плямки.
– Ти цілком упевнений, що та записка до Лектера – це єдине послання, що він отримав від Зубного ельфа?
– Так.
– Тоді шифр має бути простим. Їм лише потрібен захист від випадкових читачів. Судячи із заводської перфорації на записці до Лектера, там бракує якихось трьох дюймів59. Для вказівок місця небагато. Цифри не збігаються з в’язничним алфавітом – кодом для перестукування. Як на мене, це книжковий шифр.
До них приєднався Кроуфорд:
– Книжковий шифр?
– Схоже на те. Перша цифра, оті «100 молитов», може бути номером сторінки. Парні числа в біблійних посиланнях – рядком і літерою. Але в якій книжці?
– Не з Біблії? – спитав Кроуфорд.
– Ні, не з Біблії. Я теж так спершу подумав. Галати наштовхнули. «Погляньте, якими великими літерами я пишу це послання власноруч». Підхожа фраза, але то тільки збіг, бо далі він згадує до Галатів 15:2. А там лише шість розділів. Те саме з Йоною 6:8 – у Йони чотири розділи. Тож користався він не Біблією.
– Може, назва книжки схована в іншій частини Лектерового оголошення, – сказав Кроуфорд.
Бауман похитав головою:
– Не думаю.
– Тоді Зубний ельф сам указав потрібну книжку. Дав назву в записці до Лектера, – запропонував Ґрем.
– Певно, так і є, – відповів Бауман. – А не можна гарненько допитати Лектера? Я так розумію, що в психіатричній лікарні будуть препарати…
– Три роки тому на ньому вже випробували амобарбітал, аби дізнатися, де він поховав студента з Принстона, – сказав Ґрем. – Лектер видав їм рецепт дип-соусу. Окрім того, якщо ми почнемо його допитувати, то втратимо зв’язок із Ельфом. Якщо наш хлоп сам обрав книжку, то він мав стовідсотково знати, що вона є в камері Лектера.
– Мені точно відомо, що він не замовляв і не просив книжок у Чилтона, – сказав Кроуфорд.
– Що про це розповідали газети, Джеку? Про Лектерові книжки?
– Що в нього є література з медицини, психології та кулінарії.
– Тоді це має бути якесь хрестоматійне видання в цих галузях, настільки класичне, аби Зубний ельф знав напевне, що в Лектера воно є, – сказав Бауман. – Нам потрібен список Лектерових книжок. Маєте такий?
– Ні, – відповів Ґрем, дивлячись на носки своїх черевиків. – Я можу поговорити з Чилтоном… Стривайте. Ренкін і Віллінґем, вони ж переривали його камеру, фотографували все на поляроїд, аби потім розставити речі по місцях.
– То нехай вони перестрінуть мене з фотографіями книжок, – попросив Бауман, збираючи портфель.
– Де?
– У Бібліотеці Конгресу.
Кроуфорд останній раз зв’язався з криптографічним відділом ЦРУ. Комп’ютер у Ленґлі перебирав сполучні й прогресивні підставляння цифр і літер, а також карколомну кількість алфавітних кодів. Безрезультатно. Криптограф погоджувався з Бауманом, що то, певно, книжковий шифр.