– Чикаго? – запитала Лайза.
Зеллер кивнув.
Вона перевірила стан бляшанок і печатки на кришках. В одній лежав попіл від інвалідного візка, у другій – перетліла плоть Лаундза.
– Довго воно пролежало в бляшанках?
– Шість годин, як мінімум, – відповів Зеллер.
– Зроблю парофазу.
Вона проштрикнула кришку шприцом із товстою голкою, витягнула повітря, закорковане разом із попелом, і одразу ввела його в газовий хроматограф. Внесла кілька поправок. Поки зразок рухався пʼятисотфутовою трубкою хроматографа, самописець стрибав широкою паперовою стрічкою.
– Неетилований… – сказала Лейк. – Це газохол, неетилований газохол. Нечасто трапляється.
Вона хутко погортала швидкозшивач із таблицями зразків.
– Марку поки назвати не можу. Ще зроблю аналіз із пентаном, тоді все тобі розкажу.
– Добре, – відповів Зеллер.
Пентан розчинить у попелі рідини, а потім у хроматографі відбудеться фракціонування, що виділить рідини для більш детального аналізу.
О першій ночі Зеллер отримав усі можливі результати.
Лайза Лейк зуміла визначити марку газохолу: Фредді Лаундза спалили сумішшю Servco Supreme.
Ретельне вишкрібання канавок на коліщатках виявило два види волокон від килимів – вовняні та синтетичні. Пліснява в бруді вказувала на те, що крісло довго стояло в прохолодному темному місці.
Інші результати були менш задовільними. Пластівці фарби не збігалися з жодним заводським фарбуванням. Їх йонізували в мас-спектрометрі й порівняли зі зразками національних автомобільних фарб. З’ясувалося, що то високоякісна емаль Duco, якої виробили аж 186 000 галонів87 протягом першого кварталу 1978 року й розповсюдили в кількох мережах автофарбування.
Зеллер дарма сподівався визначити компанію-виробника автівки й приблизну дату випуску.
Усі результати він надіслав у Чикаго телексом.
Поліцейський департамент Чикаго забажав повернути коліщата. Їх загорнули в неналежний, як на кур’єра, пакунок. Туди ж Зеллер вклав лабораторні звіти в письмовому вигляді, а також лист і згорток від Ґрема.
– Я вам не «Федерал експрес»88, – мовив курʼєр, пересвідчившись, що Зеллер його не почує.
Міністерство юстиції тримає кілька невеличких квартир поблизу Апеляційного суду Сьомого округу штату Огайо. Під час судових засідань ними користуються юристи й обрані експертні свідки. В одній такій зупинився Ґрем, Кроуфорд – в іншій, через коридор.
Ґрем прибув туди о дев’ятій вечора, втомлений і змоклий. Після сніданку в літаку з Вашингтона він нічого не їв, його нудило від самої думки про їжу.
Дощова середа нарешті скінчилася. Один із найгірших днів у його житті.
Лаундз помер, і, найвірогідніше, Ґрем наступний, тож Честер прикривав його цілий день: поки він був у Лаундзовому гаражі, поки стояв під дощем на обсмаленому асфальті, де згорів Лаундз. Спалахи фотокамер осявали обличчя Ґрема, поки він розповідав пресі, як «тужить за своїм другом Фредеріком Лаундзом».
Похорон він також мав відвідати. Разом із кількома федеральними агентами й поліцейськими – у надії, що вбивця прийде подивитися на горе Ґрема.
Насправді ж його почуття було важко описати словами – сама холодна нудота й епізодичні хвилі вадкої радості, що він не згорів на смерть замість Лаундза.
Ґрему здавалося, що за сорок років він так нічому й не навчився – хіба що натомився.
Він налив собі велику склянку мартіні й осушив її, поки роздягався. Ще одну випив після душу, поки дивився новини.
(«Засада, яку ФБР облаштувало для Зубного ельфа, не вдалася – загинув досвідчений репортер. Детальніше про це в “Новинах від свідків”, не перемикайте канал».)
Під кінець випуску вони вже називали вбивцю Драконом. «Базікало» злило` цю інформацію всім мережевим каналам. Ґрем не здивувався. Четверговий номер добре продаватиметься.
Він налив третю склянку мартіні й зателефонував Моллі.
Вона вже подивилася новини о шостій, о дев’ятій, прочитала «Базікало». Дізналася, що в засідці Ґрем був за приманку.
– Ти мав би розповісти мені, Вілле.
– Мабуть. Я так не думаю.
– Тепер він спробує вбити тебе?
– Рано чи пізно. Тепер йому буде важче, бо я постійно переїжджатиму. Мене весь час прикривають, Моллі, і йому про це відомо. Зі мною все буде гаразд.
– Тобі язик трохи плутається – бачився зі своїм друзякою з холодильника?
– Уже кілька разів.
– Як почуваєшся?