Переступивши поріг свого будинку, Реба Макклейн поставила в куток тростину й раптом наче звільнилася. Вона легко пересувалася приміщенням, вмикала музику, вішала пальто.
Доларгайд мусив нагадувати собі, що вона сліпа. Від перебування в чиємусь будинку перехопило дух.
– Джину з тоніком?
– Можна тільки тонік.
– Не хочеш натомість соку?
– Тонік.
– Ти не питець, атож?
– Ні.
– Проходь на кухню, – припросила вона й відчинила холодильник. – А не бажаєш…
Вона хутко пробіглася руками по продуктах.
– …іще й шматок пирога? Пекановий з «Каро»102, просто бомба.
– Добре.
Вона дістала з морозилки цілий пиріг і виставила його на кухонний прилавок.
Реба опустила руки й розчепірила пальці по периметру алюмінієвої обгортки, доки не визначила, що середні пальці опинилися в крайніх точках кола.
Потім вона звела пучки великих пальців і опустила на поверхню пирога, аби визначити точний центр. Позначила його зубочисткою.
Доларгайд намагався підтримувати розмову, аби Реба не так сильно відчувала на собі його погляд.
– Ти давно в «Бедері»?
У цій фразі «с» не було.
– Три місяці. А ти не знав?
– Мені небагато повідомляють.
Реба осміхнулась:
– Ти, певно, наступив комусь на мозолі, як проектував темні кімнати. Слухай, техніки дуже тобі вдячні за нашу. За планування водогону, за те, що розеток удосталь. Двадцять дві, всюди, де тільки треба.
Вона поклала на зубочистку середній палець лівої руки, великий – на край обгортки і відрізала Доларгайду шматок пирога, спрямовуючи ніж указівним пальцем лівиці.
Він дивився, як Реба порається з блискучим ножем. Дивно – дивитися на жінку спереду, скільки душа забажає. Чи часто в компанії нам випадає можливість дивитися туди, куди хочеться?
Вона зробила собі міцний джин із тоніком, і вони пішли у вітальню. Реба провела рукою над торшером, тепла не відчула, тож увімкнула світло.
Доларгайд розправився з пирогом за три укуси і скуто сидів на дивані. Гладеньке волосся зблискувало під лампою, могутні руки лежали на колінах.
Реба відкинула голову на спинку стільця й поклала ноги на отоманку.
– Коли буде зйомка в зоопарку?
– Мабуть, за тиждень.
Він тішився, що встиг зателефонувати до зоопарку й запропонувати їм плівку – на випадок, як Дандрідж вирішить перевірити.
– Це чудовий зоопарк. Я ходила туди з сестрою й племінницею, коли вони допомагали мені переїжджати. Знаєш, там є контактна загорода. Я пообіймалася з ламою. Було добре, але той аромат, ой лишенько… Мені тоді здавалося, що за мною всюди ходить лама, аж поки сорочку не перевдягла.
Це називалося «провадити розмову». Доларгайд мав щось сказати або ж піти.
– Як ти перейшла у «Бедер»?
– У денверському Інституті Рейкера, де я до того працювала, висіли оголошення. Якось я пробігала інформацію на стенді й натрапила на цю роботу. Було так: «Бедеру» довелося переглянути практику найму нових працівників у зв’язку з контрактом з оборонкою. Тож вони примудрилися зібрати шість жінок, двох чорношкірих, двох мексиканців, двох азіатів, мене й паралітика на вісім вакансій загалом. Як розумієш, ми всі підпадаємо під принаймні дві категорії103.
– Від тебе «Бедер» тільки виграв.
– Від інших також. «Бедер» нічого не робить просто так.
– А до того?
Доларгайд трохи спітнів. Розмова йому не йшла. Але дивитися було приємно. У неї гарні ноги. На кісточці лишився поріз після гоління. У руках виникло відчуття – вага її ніг, млявих.
– Я закінчила школу, а потім десять років працювала з нещодавно осліплими в Інституті Рейкера в Денвері. Це – моя перша робота зовні.
– Зовні чого?
– У зовнішньому, справжньому світі. У Рейкері ми були дуже ізольовані. Тобто навчали людей жити у світі зрячих, але самі там не жили. Забагато спілкувались між собою. Я подумала, що варто вибратися звідти й трохи помандрувати. Власне, я хотіла зайнятися логопедичною терапією для дітей із вадами слуху й мови. Гадаю, якось повернуся до цієї мрії, – сказала Реба й осушила склянку. – Слухай, у мене є маленькі крабові тюфтелі «від місіс Пол». Вони нічого так. Не варто було починати з десерту. Хочеш?
– Угу-у.
– Ти вмієш готувати?
– Угу-у.
На її чолі з’явилась невеличка зморшка. Реба пішла на кухню.
– А як щодо кави? – гукнула вона.
– Ага-а.
Вона завела мову про ціни на продукти, але відповіді не отримала. Повернулася до вітальні й сіла на отоманку, уперши лікті в коліна.
103
Ідеться про категорії, за якими законом США забороняється дискримінація під час найму на роботу: раса й колір шкіри, етнос і національність, стать, вагітність, віровизнання, сексуальна орієнтація тощо.